Володимир-Волинський потопає у смороді від місцевої птахофабрики

Уже понад п’ять років володимирчани мусять миритись зі страшенним смородом, що шириться західною частиною міста від ПАТ «Володимир-Волинська птахофабрика». Місцеві нарікають, що на окраїні міста закопують відходи виробництва, себто нутрощі птахів, пір’я, а подекуди й мертвих курей. Люди бояться, аби ці нечистоти не потрапили до підземних вод і не призвели до екологічного лиха.

На фото: Забійні цехи птахофабрики

Про те, що у Володимирі-Волинському існує проблема з птахофабрикою, чули давно. Тож вирішили на власні очі, а точніше — ніс, перевірити чи, бува, люди не вигадують про гидкий запах, що особливо не дає спокою увечері.

У передмісті Володимира-Волинського розташовані забійні цехи фабрики, що є одним із провідних виробників на західноукраїнському ринку. Одразу за цехами розташоване гноєсховище — саме там і хоронять відходи виробництва. Варто зауважити, що десь за 500 метрів звідти живуть люди. А городи подекуди розташовані не далі як за 50 метрів від ровів, куди скидають курячі рештки. Цей смітник пташиних відходів помітно здалеку: про нього сигналізують зграї ворон, які хмарою скупчуються в одному місці. Потім помічаємо не одного бродячого пса. Ще б пак: тут вони, певно, мають чимало поживи. Що ближче під’їжджаємо до гноєсховища, то нестерпнішим стає сморід. Запах гнилі упереміш із хлоркою забиває подих, із очей течуть сльози. На полі повсюди валяється пір’я, з тирси та хлорного вапна де-не-де проглядаються нутрощі птахів. На території гноєсховища чимало свіжовиритих ровів, які, вочевидь, невдовзі заповнять новою порцією решток. Вони завглибшки до чотирьох метрів і до двадцяти завдовжки.

Як розповів депутат Володимир-Волинської міської ради Сергій Коба, такі глибокі рови для відходів рили й раніше, при цьому після висипання туди непотребу їх ніхто не заривав, а після злив курячі рештки просто плавали у воді.

— Сморід відходів — це невелика проблема, якщо порівняти з тим, що може виникнути, якщо ці нечистоти потраплять у ґрунтові води. Тож так і до екологічного лиха недалеко. Ніхто не робив і не робить тут жодних досліджень, — каже пан Коба.

Крім цього, варто зазначити, що неподалік від гноєсховища розташоване озеро Лісове — улюблене місце відпочинку багатьох володимирчан. Також поблизу знаходяться залізнична колія та об’їзна дорога, куди сморід від фабрики, звісно, дістається.

За кілька хвилин перебування в цьому місці починаю добряче кашляти. В цей час до мене підходить представник фабрики Іван Васьковський і починає переконувати, що нічого тут не смердить, а очі ріже лишень від запаху хлорки. Також запевнює, що уже тривалий час у це місце не звозять курячих нутрощів, а лише пір’я. Та коли запитую, навіщо ж пір’я посипати тирсою та хлоркою, — змовкає. А коли показую нутрощі, які проглядаються з-під тирси, каже, що це старі відходи.

На фото: Залишки курей

Мешканці ж прилеглої вулиці говорять, що відходи на поле за фабрикою як вивозили раніше, так і нині вивозять, попри обіцянки керівництва з кінця 2011 року утилізацію здійснювати на іншій земельній ділянці на території Зорянської сільської ради.

— Вони постійно після обіду вивозять пір’я, кишки і падіж курей, — каже одна з жительок цієї вулиці. — Коли раніше вивозили сюди, до лісу (ближче до помешкань. — Ред.), то взагалі не можна було вийти надвір. Було таке, що влітку вікна закривали, не можна було відчинити навіть кватирку. А на городі — хоч бери зав’язуй щось на лице, аби могти працювати. Тепер вони вивозять те все трохи далі й відразу загортають, то сморід трохи зменшився. Але вранці та ввечері все одно присутній гидкий запах.

У те, що на гноєсховище вивозять лише пір’я, володимирчанка не вірить, припускає: такий страшний сморід можуть давати лише курячі тельбухи.

У ПАТ «Володимир-Волинська птахофабрика» нам по телефону повідомили, що нутрощі птахів вони зберігають у двох морозильних камерах і двох холодильних вагонах на території фабрики, а згодом відправляють для потреб тваринних господарств за межі області. За словами Івана Васьковського, що відповідає за природоохоронні заходи на фабриці, мертвих курей вони вивозять на Ковельський ветсанзавод. Крім цього, він зазначив, що птахофабрика має дозвіл на 2012 рік на розміщення частини відходів на згаданому гноєсховищі, виданий Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища у Волинській області. Зокрема, на вивезення туди в рік 21,8 тонни падежу птахів і 72,2 тонни відходів від забою птиці. Також пан Васьковський підтвердив інформацію про те, що для утилізації відходів їм виділена ділянка у Зорянській сільській раді. За його словами, там уже ведуться будівельні роботи. У телефонній розмові він знову повторився, що гноєсховище не поширює гидкого запаху, а кореспонденту так видалося швидше від незвички. Також зауважив, що люди нарікають на те, що тхне, а от розмістити свої городи на території фабрики за 30 метрів від гноєсховища — їм не тхне.

У Державному управлінні охорони навколишнього природного середовища у Волинській області підтвердили, що дозвіл таки існує. Так, начальник відділу Тамара Баламут зазначила, що дозволено вивозити на гноєсховище 21,8 тонни відходів кінцевої продукції вирощування птиці свійської і 72,2 тонни відходів виробничо-технологічного вирощування птиці свійської. Про викид туди падежу курей у дозволі, за її словами, не йдеться.

Начальник Володимир-Волинської районної СЕС Валерій Онищук зазначив, що цьогоріч санепідемстанцією було винесено постанову про заборону утилізації фізвідходів на території цього гноєсховища. А за порушення правил утилізації дирекція була притягнута до адміністративної відповідальності.

Валерій Миколайович запевнив, що з того часу порушень виявлено не було. А якщо нині йому хтось покаже і доведе, що на гноєсховище викидають тваринні рештки, то керівництво фабрики знову притягуватимуть до відповідальності.

Тим часом природоохоронці повідомили, що готують звернення до екологічної інспекції, аби там перевірили, в якому обсязі та куди утилізують відходи від ПАТ «Володимир-Волинська птахофабрика».

— Це дійсно проблема з проблем для міста, хоч цей скотомогильник і розташований на землях району, — каже міський голова Володимира-Волинського Петро Саганюк. — Як тільки вітер дме у бік міста, так ми усі потерпаємо від смороду. Ми вже звертались і до екологів, і до санепідеміологів, і до ветеринарної служби. Всі перекидають один на одного. Тож віз і нині там.