У Володимирі-Волинському розкрадають залишки військового містечка

Кілька сотень військових містечок по цілій Україні пустують і лишаються недоторканними. Одразу після реформи в збройних силах, яку провели добрий десяток років тому, їх можна було використати як житло для тих же військових чи як офісні приміщення. Щороку вони стають усе більше непридатними для використання. Така ситуація склалася й у Володимирі-Волинському — 25 гектарів землі з напівзруйнованими будівлями простоюють у самісінькому центрі міста. Ні здати в оренду, ні відбудувати їх міська влада не має законних підстав.

Раніше у Володимирі-Волинському дислокувалися військові з’єднання, зокрема танковий полк. Після реформування вийшло так, що практично центральна частина міста площею 25 гектарів перетворилася на пустир. Покинуті казарми, яким більше ста років, заросла бур’янами територія аж ніяк не додають туристичної привабливості Княжому граду.

— Одразу після реформ ми хотіли, щоб військові передали цю територію у власність міста, — розповів «Відомостям» міський голова Володимира-Волинського Петро Саганюк. — Це логічно. Але проблема в тому, що земля їм була надана у довготермінову оренду. Коли закінчиться ця оренда? Коли військові припинять своє існування… Документів на право постійного користування землею у них немає, податків за землю військовики не платять, від цього втрачає міська казна.

Куди б не зверталася міська рада, у відповідь приходять лише одні відписки, мовляв, ще не на часі, майно, ймовірно, буде реалізовуватися.

В останньому листі-відповіді від Міністерства оборони читаємо: «…фонди військових містечок №1 частково та №5 повністю у Володимирі-Волинському включені до Переліку нерухомого військового майна Збройних сил України, яке може бути відчужено».

Далі йдеться про таке: «Військові містечка, рухоме та нерухоме майно, відповідно до Порядку вилучення і передачі військового майна Збройних сил, можуть передаватися безоплатно у комунальну власність у разі невключення до переліку військового майна, яке підлягає відчуженню». Крім того, майно «може безоплатно передаватися у власність територіальних громад, якщо воно не менше як два рази пропонувалося до продажу конкурентними способами приватизації, але не було реалізоване». Зрозуміло, що зробити це міська влада не може.

Складається парадоксальна ситуація: виставляти на продаж військове містечко Міноборони не поспішає, але й передати 25 гектарів цінної для міста землі у комунальну власність не збирається.

— Та хто купить тепер ті казарми? — зазначає Петро Данилович. — Якби нам їх віддали відразу, коли вони мали більш-менш пристойний вигляд, можна було б думати про те, щоб розмістити в одній із них районний відділ міліції. Деякі приміщення можна було б використати під житло. А за останні десять років казарми опинилися в такому стані, що їх навряд чи вже хтось захоче придбати.

«Відомості» з’ясували, що на квартирному обліку у Володимирі-Волинському перебуває 370 родин військових. Мер Саганюк каже, що навіть якби вдалося переобладнати приміщення під квартири для двох десятків сімей, це вже було б великим кроком. Не виключає міський голова й можливості розділити територію містечка на ділянки під забудову для військових. Проте одного лише бажання міської влади виявилося замало.

— Були спроби вилучати цю землю на сесії міської ради, та прокуратура накладала протест, і військові відсуджували її, — каже Саганюк.

У якому стані перебувають колишні казарми, «Відомості» побачили на власні очі. Територія полишеного військового містечка огороджена парканом, від якого залишились одні стовпи. Дарма що то військова територія — ласі до легкої наживи, якби їхня воля, розібрали б ті казарми за лічені дні. Двоповерхові будівлі швидше нагадують будинок із привидами: вікна вибиті, затягнуті павутиною, стіни вражені грибком, підлогу розікрали, дах протікає. Неприємне враження справляють купи побутового сміття, яке городяни викидають поблизу казарм. А з приміщення колишнього військторгу проросла береза заввишки у кілька поверхів.

На фото: Береза проросла із приміщення військторгу

До слова, є на території Володимира-Волинського ще кілька колишніх казарм, які вдалося передати у комунальну власність міста з проголошенням незалежності. Вони не простоюють: в одній навчаються студенти медичного коледжу, іншу переобладнали під склади меблевої фабрики, а ще в одному приміщенні незабаром запрацює невеличкий готель.

— Не можу сказати, що позиція Міністерства оборони радикально міняється, — пояснив «Відомостям» головний спеціаліст відділу взаємодії з правоохоронними органами та оборонної роботи апарату Волинської ОДА Віктор Шрамко. — Вони дотримуються однієї лінії останні років сім — не віддавати військові містечка задарма. Є велика різниця, що продати їх із аукціону, а що безплатно віддати у комунальну власність. В області є чотири немалих військових містечка та ще кілька невеличких, але є свої підводні течії, які гальмують процедуру передачі їх місту.

Він порекомендував досягти домовленостей із Міноборони напряму, бо лише одними листами, а тим паче на місцевому рівні, проблеми не вирішити. Для прикладу пан Шрамко нагадав ситуацію з луцькими прикордонниками. Мовляв, для них територія військового містечка була завеликою, вони хотіли частину відчужити, а завдяки тому, що мають кваліфіковану юридичну групу, їм вдалося віднайти механізми та домовитися про це з центральним керівництвом.