Обіцяного державою відшкодування відсотків по кредиту селянин не дочекався

До Волинської громадської організації «Захист прав споживачів» за допомогою звернувся власник одноосібного селянського господарства з села Бегета Володимир-Волинського району Андрій Солоп. Про свою проблему він розповів й газеті «Відомості». Виявляється, в кінці минулого року (27 грудня) Андрій Анатолійович у кредит узяв трактор, відсотки за який йому пообіцяли повернути в рамках обласної програми підтримки селян-одноосібників. Одначе минуло чотири місяці, ніхто відсотків не відшкодував. Чоловік думає, що його просто обманули.

— Давно цікавлюся міні-технікою, — почав розповідь пан Андрій, — оскільки для обробітку землі вона мені найбільше підходить. У «Волиньагрореммаші» побачив такий трактор, який хотів. Але заплатити за нього всю суму (33400 гривень) грошей не було. Тому мені запропонували сплатити 30% суми, а на решту оформити кредит в «ОТП Банку», мовляв, там відсотки невеликі, плюс мені їх повернуть, бо діє програма державного відшкодування відсотків селянам на купівлю техніки. На це я і повівся. Коли справа дійшла до самого оформлення кредиту, я почав ставити таке запитання: до кого звертатися за цим відшкодуванням, адже це державні гроші? Вони мені пояснили, що ні до кого не треба звертатися, досить просто оформити цей кредит і занести документи у районне управління агропромислового розвитку. Я перепитував, як буде, якщо мені відмовляться відшкодовувати відсотки? Запевняли, що програма діє і є чинною. Кінцеве рішення прийняв, коли побачив графік погашення й мені навіть назвали суму, яка має бути відшкодована державою.

Чоловік запевняє, що коли почав цікавитися цим відшкодуванням спочатку в районному управлінні агропромислового розвитку, а потім в обласному, то конкретної відповіді не почув.

— До березня ще збирав документи й увесь час бігав і питав про цю програму, бо ж я кожного місяця сплачую кредит по 2100 гривень, а найбільше мене цікавили ті відсотки, — у розпачі розповідає селянин. — Бачачи, що заходжу в глухий кут, техніку не експлуатував — вона в мене просто стояла. В обласному управлінні агропромислового розвитку сказали, що «багато претендентів на відшкодування, комісія ще не засідала, грошей нема, і ще ніхто нічого не вирішив, і вони сильно зайняті».

Щоб не ризикувати далі, чоловік вирішив віддати техніку та вимагати повернення коштів. Аби правильно все це зробити, він і звернувся у громадську організацію з захисту прав споживачів.

Її голова Геннадій Кожевніков каже, що, як правило, споживчий кредит укладається між банком і фізичною особою — споживачем. Також у договорі може бути передбачена третя сторона — той, хто реалізує товар.

— На жаль, у цьому разі укладено споживчий кредит із кредитором — ТзОВ «ОТП Кредит», м. Київ, банком — публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», і третьою стороною є він, позичальник грошей, — пояснює Геннадій Геннадійович. — Тобто в договорі немає продавця. ВАТ «Волиньагрореммаш» згадується одним пунктом як Продавець, тобто він навіть не є стороною укладання договору. Програмою з відшкодування відсотків займається управління агропромислового розвитку, втім, у договорі нічого не сказано про управління та програму. Як результат — чоловік оформляє кредит, на руки коштів не отримує, гроші перераховуються у ВАТ «Волиньагрореммаш», яке ними користується. А споживач тим часом справно платить кредит і чекає державного відшкодування відсотків, оббиває пороги управлінь, де не отримує жодних гарантій.

Згідно з законом про захист прав споживачів, чоловік розірвати такий договір не може. Чому? Бо умови не порушено, адже ні управління агропромислового розвитку, ні «Волиньагрореммаш» не є сторонами договору, до того ж там нічого не сказано про державну програму відшкодування відсотків.

— Зараз споживач пише заяву до кредитора ТзОВ «ОТП Кредит», «ОТП Банку» та «Волиньагрореммашу» про розірвання договору, — продовжує Геннадій Геннадійович, — і вимагає проплачених коштів, адже техніку він повернув.

За роз’ясненням ситуації «Відомості» звернулися й до головного управління агропромислового розвитку Волинської облдержадміністрації. Заступник начальника Людмила Петриканин запевнила, що випадок, який трапився з паном Андрієм, — це непорозуміння. Мовляв, чоловіку нема чого хвилюватися: програма відшкодування відсотків на купівлю сільськогосподарської техніки вже другий рік поспіль діє в області, й усі, хто придбав минулого року трактори, а таких було 18, отримали погашення відсотків. А вже цього року було придбано 25 тракторів, одначе комісія, яка вирішує питання відшкодування відсотків, іще не засідала.

— Андрій Солоп узяв кредит 30 грудня, — роз’яснює Людмила Федорівна, — йому сказали, що кінець року, казначейство вже закрите, а відсотки платяться за фактом за місяць. Сказано було звернутися цього року.

— Але вже пройшло чотири місяці! — наголошуємо.

— Річ у тому, що кожного року така проблема з фінансуванням, тому що новий бюджетний рік передбачає нове бюджетне фінансування. Зараз збираємо пакети документів від селян (заява, копія кредитної угоди, графік погашення кредиту фінустановою, довідка-рахунок про суму отриманого кредиту, довідка зі сільської ради про наявність земельної ділянки та копія платіжного документа, що підтверджує факт купівлі техніки), після чого засідатиме комісія. На всі програми ми плануємо фінансовий ресурс. Навіть якби не вистачало коштів на цю програму, ми б їх перекинули з інших, але такого не було й не буде, що людина взяла кредит, а ми свої зобов’язання з погашення відсотків не виконали.

Щодо співпраці з ВАТ «Волиньагрореммаш», то Людмила Федорівна зазначила:

— Будь-хто з тих, хто продає техніку, може працювати в цій програмі. Так само банк — аби був готовий кредитувати. Порядок використання коштів із таких програм ми відсилаємо у всі банки, проте зголошуються одиниці. Серед таких і «ОТП Банк».

На перший погляд, теоретично, ніби усе прозоро та зрозуміло. Проте, як бачимо, на практиці ситуація складається по-іншому. Чому селянину не пояснили все так докладно? Чому відсилали його в управліннях агропромислового розвитку відмовками на кшталт «ми зайняті»? І хто відшкодує йому змарновані нерви та час? Чому, впроваджуючи державну програму, влада не виступає гарантом її дієвості?