На розвиток туризму хочуть виділити 800 тисяч гривень

Ще восени минулого року обласна влада вкотре заговорила про сільський зелений туризм на Волині. Тоді обіцяли серйозно взятися за цей напрям. Ішлося про створення програми з підтримки зеленого туризму на 2012 рік і виділення в її межах близько мільйона гривень.

Аби дізнатися, що насправді чекатиме охочих будувати такого роду сімейний бізнес, ми звернулися в сектор туризму при головному управлінні економіки. Його чільник Віталій Чернець розповів, що в 2012 році на розвиток туризму планують використати 800 тисяч гривень із обласного бюджету.

— Близько 500 тисяч гривень піде на погашення відсотків по кредитах, залучених фізичними особами, які започатковують діяльність у галузі туризму, зокрема сільського. — повідав Чернець. — Тобто людина зможе отримати кошти на розвиток власного бізнесу в банку, а ми «обнулимо» відсотки.

Нині ще не визначилися, на яких саме умовах працюватимуть із селянами по кредитах. Утім, зазначають, що попередньо буде проведений конкурс бізнес-планів і лише його переможці зможуть отримати кошти. Як каже Віталій Чернець, у першу чергу конкурсна комісія звертатиме увагу на реалістичність бізнес-плану та на репутацію господаря.

— Ще 300 тисяч гривень використаємо на рекламу: від знакування туристичних об’єктів і маршрутів до випуску рекламно-інформаційної продукції та створення спеціалізованого веб-сайту, — каже завідувач сектора.

Віталій Чернець запевняє, що охочих зайнятися сільським туризмом зараз чимало. До нього постійно телефонують волиняни, аби проконсультуватись із цього питання. А найчастіше цікавляться, чи потрібно реєструватися підприємцем при створенні такого бізнесу.

— Згідно зі змінами в Положенні про затвердження порядку надання послуг із тимчасового розміщення (проживання), господар може мати до тридцяти ліжко-місць у своїй агросадибі й не реєструватись, а отже, не платити податків, — відповідає пан Чернець. — Раніше без реєстрації дозволялося лише дев’ять. Але держава пішла назустріч, і тепер ми чекаємо, що це стимулюватиме селян зайнятися цією справою.

Нині кожен район Волині може похизуватись як мінімум однією агросадибою чи гостинним двором. Звісно, в лідерах — озерний Шацький район. Але Віталій Чернець зауважує, що в області є ще близько 220 озер, де туристична складова зовсім не розвинена.

На думку Віталія Сергійовича, волинський зелений туризм недостатньо розвинений, бо відчувається сильна конкуренція Карпатського регіону. За його словами, власникам агросадиб варто працювати над тим, аби знайти якусь свою родзинку, більшу увагу звертати на надання різноманітних додаткових послуг: харчування, проведення екскурсій, освоєння ремесел. Він радить звернути увагу на народні звичаї, традиції відзначання різних свят.

Не так давно відкрила для себе зелений туризм сім’я Миськовців із села Бодячів Ківерцівського району. Господиня Ніна Федорівна, вийшовши на пенсію, зрозуміла, що без роботи їй сумно, тож син і чоловік запропонували взятися за діло. Так з’явилася затишна агросадиба «Миколин вулик».

— Нам навіть нічого особливо організовувати не довелось — усе було, — розповідає пані Ніна. — На другому поверсі нашого будинку є одна кімната з окремим входом, де можуть оселитися четверо осіб, ще стільки ж туристів можемо поселити в іншій кімнаті. Ми пропонуємо тихий сімейний відпочинок для тих, хто хоче відчути всі принади волинського села.

Й справді, в обійсті Миськовців немає елітних котеджів — туристів вони приваблюють фруктовим садочком, пасікою, смачними українськими стравами. Господиня обожнює «чаклувати» на кухні, тому відвідувачам пропонує навіть майстер-класи з приготування. Її фірмова страва — крученики, рецепт яких із радістю передасть й іншим.

— Майже всі продукти у нас свої, адже маємо господарство, вирощуємо овочі, — каже жіночка. — На столі завжди будуть домашнє молоко та сир, яблука та груші з садочка. Крім того, можу заварити трав’яний чай із медом.

Не відстає і господар, пан Микола. Він бувалий мисливець, тож туристів запрошує на полювання та рибалку. В обійсті чоловік облаштував відпочинковий будиночок: на першому поверсі — невелика баня, а на другому — кімната-музей, де зібрані мисливські трофеї та різні старовинні побутові речі. Для малечі Микола Васильович зробив гойдалку, до літа планує й для дорослих щось подібне змайструвати.

Поряд із садибою тече річка, є ліс, господарі можуть організувати кінну прогулянку на бричці чи санях. А для охочих ознайомитись із історичною Волинню з радістю влаштують таку екскурсію.

У «Миколиному вулику» розуміють, що одним лише проживанням на селі нікого не зацікавиш, тому працюють над тим, аби вигадати щось цікавеньке для своїх гостей. Пані Ніна впевнена, що якщо добре налагодити справу, то сільський туризм може приносити непогані прибутки.