Після посиденьок у нічному барі Луцька хлопці влаштували побоїще на дорозі

О пів на четверту ранку в «швидку» надійшов виклик, що на початку проспекту Відродження в Луцьку лежить молодий чоловік. Медики, які прибули на місце, підібрали непритомного скривавленого хлопця з узбіччя дороги та доставили у міську клінічну лікарню. Діагноз встановили швидко — «закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, церебральна кома, алкогольна інтоксикація». Через три дні юнак помер, так і не повернувшись до свідомості.

…21-річний Богдан після служби в армії оселився в Острожці Рівненської області, там жив і працював. Та нерідко навідувався у Луцьк — до рідної сестри Ані й троюрідного брата Володі. Того вихідного серпневого дня він теж приїхав у гості до родичів.

Спершу посиділи за столом у Ані, поділилися новинами. Далі хлопці вирішили піти на пиво. Богдан запевняв сестру, що довго не гулятиме, бо о восьмій вечора — останній автобус на Острожець. І Аня спокійно відпустила братів. Увечері подзвонила, щоб пересвідчитися, що Богдан дістався додому. Але у відповідь почула, що розваги продовжуються, а він заночує у Володі.

Алкоголь добряче вдарив у голову, закипіла молода кров, і хлопцям заманулося танцювати. Вони завернули в нічний бар, благо, таких нині вистачає. Пиво, музика, стрибання — до самого закриття близько третьої ночі. Богдан і Володя розпашілі вийшли з бару й попрямували на квартиру. Там скинули футболки, мокрі від активних рухів, і поміркували, що можна було б випити ще по пляшці пива. Володя як місцевий знав, що біля риночку є цілодобовий магазин. Туди й попрямували. Але Володі сяйнула думка взяти з собою битку та спортивний еспандер (металева пружина): мовляв, район неспокійний, усяке може трапитися. Богдан не заперечував.

Отак двоє юнаків, із оголеними торсами й «знаряддями для самозахисту», вирушили до нічного кіоску. Неподалік заховали свою «поклажу». Біля магазину стояли двоє незнайомців. Ті теж були під чималим градусом і збиралися щось купувати. Богдан зачепив їх перший, правда, потім жоден із учасників тих подій не міг пригадати, які ж слова стали причиною конфлікту. Та п’яним людям для вияву агресії багато не треба. Богдан схопив Володю за руку та посунув до схованки. От і знадобляться їм заготовлені «боєприпаси». Повернувшись до магазину, брати зненацька накинулись на незнайомців, стали гамселити їх, особливо не розбираючи чим і куди. Ті, хоч і ошелешені несподіваним нападом, стали оборонятися. До того ж їх було більше — на другому боці дороги, на зупинці, їх чекала компанія. Ще двоє молодиків підбігли на поміч. Володю відтягнули, він, зауваживши кількісну перевагу, вирвався і чимдуж рвонув у двори будинків. Гадав, що брат також визволився та сам добереться до квартири.

Але Богданові не пощастило, як братові. Суперник йому трапився дужчий. Віталій, так його звати, вибив із рук нападника битку та поцілив йому кулаком у голову. Богдан похитнувся і гепнувся на землю, добряче забившись об бордюр. Віталій його не зачіпав, натомість його товариш, Сергій, підбіг до лежачого й почав копати. А потім ще схопив ту злощасну палицю та гатив по голові. Віталік заспокоював друга, але той ніби озвірів. Товариші схопили його за плечі та потягли на зупинку, де їх чекали ще дві жінки — мама й тітка одного з них. Але Сергій ніяк не втихав, він перебіг через дорогу та знову накинувся на Богдана, який уже не реагував на удари, а тільки безсило хрипів. З компанії кричали, щоб припинив, адже заб’є хлопця. Сергій відступив тільки тоді, коли охоронець ринку, який вийшов на шум, пригрозив викликати міліцію.

Володя залишок ночі чекав на брата, але той так і не з’явився. А вранці зателефонувала сестра Аня і сказала, що Богдан у реанімації. За висновком судово-медичної експертизи, потужні удари биткою, які припали на голову, й стали причиною смерті. У висновку зазначено: «закрита черепно-мозкова травма, яка супроводжувалась зламом кісток склепіння та основи черепа, забоями головного мозку з крововиливами під оболонки».

Сергія затримали та порушили кримінальну справу за ч.2 ст.121 (умисне тяжке тілесне ушкодження) та ч.1 ст.296 (грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом).
Сергій свою вину визнав частково. Він стверджував, що по голові лежачого не бив, а тільки штурхонув палицею у груди. Він вважає, що від його дій не могла настати смерть потерпілого. Та свідчення охоронця ринку, кількох очевидців, що мешкають у сусідніх із місцем трагедії будинках, а також товаришів Сергія підтверджували його необґрунтовану лють, що градом ударів посипалася на незнайомого хлопця.

Сам Сергій на допитах змінював свідчення, умисно перекручував фактичні обставини, таким чином намагаючись заплутати слідство. У свої 25 років він має значний досвід «спілкування» з правоохоронцями — двічі був судимий за крадіжки.

Комплексна судова психолого-психіатрична експертиза виявила у Сергія ознаки емоційно-нестабільного розладу особистості, а також характерне побутове пияцтво. «На момент скоєння інкримінованих йому злочинів перебував у стані вираженого емоційного збудження, що суттєво вплинуло на його свідомість і поведінку, знизило можливість прогнозувати ситуацію». Та це не був афект, тож Сергій підсудний і не потребує лікування у психіатрії.

Луцький міськрайонний суд засудив Сергія до семи років ув’язнення, а також зобов’язав відшкодувати сестрі загиблого майже 50 тисяч гривень матеріальної і моральної шкоди. Прокурор подав апеляцію на «м’який» вирок, вимагаючи для злочинця 10 років тюрми. Та Апеляційний суд Волинської області залишив вирок без змін, апеляцію прокурора — без задоволення. Отже, Сергію призначили мінімальну межу покарання за сукупністю статей.

До речі, Богдан і Володя та компанія, в якій був Сергій, відпочивали в тому самому нічному барі. Але там їхні шляхи не перетнулися. Не порозумілися молоді люди на порожній нічній дорозі, де ніхто не міг їх зупинити, напоумити. І як результат п’яної бійки — безглузда смерть 21-річного хлопця.