На Волині День Перемоги відсвяткували спокійно: з мітингом, проте без сутичок

9 травня у 66-ту річницю від Дня Перемоги у Великій Вітчизняній війні тисячі лучан та гостей міста вітали сивочолих ветеранів та вшановували пам’ять загиблих. На відміну від інших регіонів на Волині святкування пройшло мирно. Як відомо, у Львові урочистості на Пагорбі слави закінчилися сутичками між націонал-радикалами, правоохоронцями та молоддю. Представники «Руського єдінства» і «Родіни» розгорнули на Пагорбі червоний прапор, однак дорогу назад автобусам заблокували радикально налаштовані націоналісти.

В обласному центрі Волині, на щастя, сутичок не було, громадськість спокійно реагувала на радянські прапори, з якими лучани все-таки прийшли на мітинг, і на антикомуністичну акцію протесту, яку організували «свободівці».

Урочистості з нагоди свята розпочалися вранці і тривали протягом цілого дня у різних куточках міста. Святкова хода з Театрального майдану до Меморіалу Слави зібрала не лише представників влади та громадськості, а й ветеранів війни, які, не дивлячись на поважний вік, самостійно долали відстань у марші. Учасників ходи біля Меморіалу зустрічали мітингувальники, які, судячи з плакатів та гасел, вимагали збереження української мови, поваги до культури та суду над сталінізмом. Воїни ОУН-УПА, депутати міської та обласної рад тримали у руках транспаранти з написами: «Україна – не колонія Росії», «Не за Україну, а за її ката полягли українці в ІІ світовій», «9 травня - день скорботи, а не перемоги», «Стоп третьому пришестю совєтів» тощо.

Під час мітингу слово надали ветерану Великої вітчизняної війни Федору Орлову, який від імені усіх тих, хто пережив війну, повідав про неї тим, для кого війна – лише кілька сторінок у підручнику з історії.

— Ми воювали не лише з німцями, а й з їхніми союзниками, які об’явили нам війну, - Румунія, Фінляндія, Італія, вони направили своїх солдатів до нас і хто як міг вбивав та грабував наш народ. Але з цих країн, окрім Німеччини, жодна не попросила вибачення у радянського народу за те горе та нещастя, якого вони завдали. Значить нас недооцінили. І зараз нам дорікають: а для чого ви святкуєте День Перемоги, мовляв, Європа ж не святкує. А що Європі святкувати? Кого вони перемогли? Сиділи, склавши руки і чекали, коли ми прийдемо.

Останні слова героя викликали шквал емоцій серед присутніх на мітингу ветеранів і вони перервали промову свого бойового товариша оплесками.

— Дітей треба вчити і пояснювати, чому ми перемогли? Через те, що була дружба народів. Ми воювали, не питаючи, хто якої національності. - продовжив далі ветеран. – Тому вас, волиняни, я закликаю жити у дружбі з народами і судити людей за ділами, а не за національністю. А в яких нелюдських умовах ми воювали? Це знають лише ветерани. Ніхто більше не зможе порахувати, скільки кубометрів землі довелося перекопати. А що зараз? Двадцять років Україна топчеться на місці, ми нічого не збудували, лише зруйнували. І якби тоді, в роки війни, була така обстановка як зараз, то про перемогу можна було б тільки мріяти.

Вшанування ветеранів продовжилось святковим маршем військових. Крокуючи в ногу їх вітали юнаки та юнки військового ліцею та правоохоронці. А по обіді  у Центральному парку для ветеранів війни організували «солдатську кухню» та святковий концерт «І оживе в піснях безсмертна слава Перемоги» за участю творчих колективів міста. Завершальним етапом дійства став феєрверк у нічному небі Луцька.