У Луцьку невідомі жорстоко побили 42-річного чоловіка

Днями у місті Луцьку невідомі особи пограбували та жорстоко побили 42-річного місцевого жителя Володимира К. Чоловік напередодні повернувся з чергового рейсу – працює водієм-далекобійником; як годиться, вирішив зустрітися з друзями та випити по чарці. Посиділи у одному з закладів, що по вулиці Ковельській, і близько одинадцятої години вечора зібрались додому. На тролейбусній зупинці на мить зупинились та почали прощатись. Пан Володимир розповідає, що коли вирішив зупинити маршрутне таксі, двоє невідомих п'яних хлопців, які проходили повз нього, зачепили його плечем. Він зі свого боку зробив їм зауваження, аби молоді люди були обережніші, на що почув від „зустрічних перехожих” море обурення та слова лайки. Через декілька хвилин хлопці повернулися уже з підмогою та почали гамселити чоловіка. Били його, як стало відомо пізніше, близько дев'яти чоловік. Старший оперуповноважений відділу карного розшуку Луцького МВ УМВС України у Волинській області Петро Яремчук повідомив, що зловмисники не тільки добряче побили потерпілого, а й забрали мобільний телефон та гроші в сумі близько 800 гривень. Наразі усі підозрювані затримані та перебувають в ізоляторі тимчасового тримання Луцького міськвідділу міліції. Порушено кримінальну справу за статтею 187 ч.2, що передбачає позбавлення волі строком до десяти років. Затриманий 26-річний Ігор Н. має свою версію щодо вчиненого злочину. З його слів, пан Володимир разом зі своїм товаришем напали на його знайомого, який з сім’єю повертався додому пізно увечері. Останній зателефонував Ігореві та попросив про допомогу. Ігор, не зволікаючи, разом зі „спільниками” під'їхали на місце події та, як він висловлюється, „делікатно” поговорили із Володимиром. - Я визнаю той факт, що забрав у потерпілого телефон, але, повірте, це вийшло автоматично, якось „по-дурці”. А бити – ні, я його не бив, коли під'їхав, то він уже лежав непритомний. Почув звук сирени карети швидкої допомоги та подався звідти, - розповідає затриманий. Раніше Ігор уже мав проблеми із законом. А днями, якби не розбійний напад, мав би одружитися. Майбутня дружина на п'ятому місяці вагітності. Про вчинене чоловік жалкує, але факту розбійного нападу не визнає. Потерпілий у свою чергу каже, що якби не вкрали мобільний телефон та гроші, то, можливо, не звертався б у міліцію. Каже, що дурних наразі вистачає. Бідкається тільки, як привести обличчя до нормального вигляду, адже зловмисники не жалкували сили та били чоловіка з жахливою жорстокістю.