Шахрайка з Криму дурила волинян, які шукали роботу

Просто дивує, наскільки люди все ж є довірливими. Звісно, хочеться покладатися на оточуючих, розраховувати на чиюсь допомогу. Та, на жаль, цим часто користуються безсовісні шахраї. Найлегше «розвести» людину, зачепивши її за живе — здоров’я, добробут родини. Це, як не крути, впирається у гроші, а щоб їх мати, треба знайти непогано оплачувану роботу. От вам і наживка! Подальший розвиток подій для шахрая — справа техніки: головне — дивитися жертві в очі і натискати ретельно підібраними словами на вразливі точки.

… Діана мала лише середню освіту, але й цього 19-річній дівчині вистачило, аби спланувати чітку, а головне — дієву схему ошуканства. Сироту з кримського села Приятне Свідання доля занесла в протилежний кінець країни — на Волинь, у Луцьк. Хоча, можливо, зовсім не доля, а продуманий план: тут її ніхто не знає, ніхто не шукатиме, ніхто не підозрюватиме. Одним словом — конспірація понад усе. Діана орендувала невелике приміщення, облаштувала там офіс — нібито агентство, яке допомагає у пошуках роботи. Клієнти знаходились — вірили заманливим оголошенням у газеті, або ж якийсь «знайомий» радив звернутися саме в цю контору. За неповних 5 місяців діяльності ПП, яким керувала Діана, на гачок обіцянок потрапило майже три десятка волинян.

Якщо є бажання, а тим більше необхідність знайти роботу, людина перебирає різні варіанти її пошуку. Та не всім щастить потрапити на легальне, чесне кадрове агентство. Ті, хто завернув у офіс Діани, на власному досвіді переконалися, що треба бути обачнішими. Але ж так хотілося вірити цій симпатичній дівчині! Вона представлялася просто — офіс-менеджер. Уважно вислуховувала розповідь про всі достоїнства і професійні досягнення шукача роботи, а потім давала надію — звісно, у нас безліч підходящих для вас вакансій. Ось цілий список телефонних номерів і назв фірм. Тільки щоб його отримати, треба заплатити за інформацію — адже ми так потрудилися, збираючи ці дані! Все за правилами — укладаємо договір про надання інформаційних послуг, на офіційному бланку, навіть із відтисками печаток. Коштує безцінна інформація про роботодавців усього 150 гривень (лише з першого «клієнта» Діана взяла 100 грн., напевно, для почину).

… За запропонованими номерами або взагалі не відповідали, або роздратованим голосом повідомляли, що такої вакансії нема і ніколи не було. Обурені й обдурені безробітні поверталися до симпатичного офіс-менеджера, яка цього разу холодним тоном пояснювала, що вона свої зобов’язання із надання інформаційних послуг виконала, далі — не її парафія. Тривати довго таке нахабство не могло. Громадяни звернулися в міліцію, у ПП провели перевірку, організаторку затримали.

У середині липня 2010 року Луцький міськрайонний суд виніс вирок у цій справі. Судили Діану за «заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою і підроблення документів». Потерпілі ходили на засідання, давали свідчення, при цьому вони хотіли стягнути з підсудної завдані збитки, але на суворому покаранні не наполягали. Діана свою вину у вчиненні інкримінованих злочинів визнала повністю, активно сприяла слідству, щиро каялась і обіцяла задовольнити всі цивільні позови своїх «клієнтів». Врахувавши всі ці обставини, а також те, що обтяжуючих факторів не було, дівчина дуже молода і раніше не мала проблем із законом, суд вирішив, що її перевиховання можливе без ізоляції від суспільства. Отже, Діану звільнили від відбування трьох років ув’язнення з іспитовим строком у два роки. Потерпілим шахрайка відшкодувала завдані збитки, а також моральну шкоду — від 300 до 500 гривень. При цьому ще й залишилася з прибутком. Адже арешт із її коштів зняли, частину направили на погашення цивільних позовів та судових витрат, а решту — близько 2500 грн. — повернули власниці.

Ярина КИСЕЛЬОВА