Водій відмовився взяти в автобус 15-річного юнака з пільговим квитком

Проблем у сучасній Україні вистачає, і щоразу, вишукуючи різноманітні злободенні питання, журналісти описують складні ситуації, в які, здебільшого, потрапляють інші люди. Проте буває, що й представники ЗМІ самі опиняються в складних ситуаціях, стають ошуканими чи не отримують належного. Така, на перший погляд незначна, пригода трапилась зі мною, жителем Маневич та журналістом місцевого видання, на автостанції райцентру.

Недільного дня, 21 лютого цього року, разом із дружиною вирішили провести та посадити на рейсовий автобус свого 15-річного сина, який мав їхати на навчання у Волинський обласний ліцей із посиленою військо-спортивною підготовкою до Луцька. Прийшовши до автостанції, купили в касі пільговий квиток, оскільки маємо статус багатодітної сім’ї, і спокійно собі чекали на прибуття автобуса за маршрутом Луцьк–Любешів–Щетинь з часом відправлення о 15 годині 30 хвилин.

Автобус під’їхав, син зайшов до нього та сказав водієві, що має квитка.

Водій, років 35-ти, відповів, що все гаразд, але потім перепитав, який білет, і почувши у відповідь, що білет пільговий, у категоричній формі відмовився брати сина в автобус.

Коли ж до транспортного засобу зайшов я і, як батько, поцікавився, у чому проблема, водій сказав, що в нього немає місць, а потім додав, що просто не хоче його брати. Ні свого прізвища, ні власника маршруту говорити не став. Щоправда, показавши на перед автобуса, сказав, що номерний знак там.

Будучи розгніваними такою ситуацією, разом із дружиною звернулися до касира автостанції, аби якось вплинула на водія чи, принаймні, повідомила його прізвище. Відповідь була така: «Прізвища не знаю і нічого не можу зробити, хіба що обміняти квиток на інший рейс».

У цей час, завантажившись пасажирами, рейсовий автобус марки «Еталон» з номерним знаком «АС 7415 ВЕ» сполученням Луцьк–Любешів–Щитинь спокійнісінько попрямував у бік Луцька. На щастя, інший водій автобуса виявився більш порядним і без проблем взяв сина з пільговим квитком.

Хоча я людна досить миролюбна, такого нахабства з боку водія терпіти ніяк не хочеться. Відразу поїхав у Маневицький відділ поліції та написав заяву про те, що сталося. Також маю намір звернутись і у відділ місцевої райдержадміністрації, який курує питання пасажирських перевезень.

Якщо хтось подумає, що не варто про такі дрібниці писати, то наголошу на тому, що впевнений, у таку ситуацію я потрапив не перший і, напевно, не останній. А спокійна та зухвала поведінка водія, говорить про те, що ніхто до цього часу на його дії не скаржився. Ймовірно й те, що він просто виконує вказівку свого «боса» — не брати пільговиків — і перебуває під його захистом.

Та найголовніше у всьому цьому — ми всі схильні у всіх своїх бідах обвинувачувати кого завгодно: починаючи від Президента і до чиновників найменшої ланки, тільки не себе. А те, що робиться навколо, нас не хвилює. Ніхто не бачить, що водії автобусів не видають квитки своїм пасажирам і кладуть гроші в кишені автоперевізників, минаючи сплату податків, ніхто не бачить нелегальних «чорних» перевізників, які заполонили всі маршрути, так само ніхто з пасажирів нічого не сказав водієві (окрім нас, батьків), який виставив неповнолітнього з автобуса.

Проте, незважаючи ні на що, з таким явищем необхідно боротися усіма наявними засобами, можливо, просто потрібно ігнорувати цей маршрут. А для власників посвідчень багатодітних сімей ще раз хочеться нагадати, що згідно із ст. 35 розділу ІІІ Закону України «Про охорону дитинства» дітям із багатодітних сімей надається безоплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту (крім таксі), автомобільним транспортом загального користування в сiльськiй мiсцевостi, а також залiзничним i водним транспортом примiського сполучення та автобусами примiських i мiжмiських маршрутiв, у тому числі внутрiшньорайонних, внутрiшньо- та мiжобласних незалежно вiд вiдстанi та мiсця проживання. Щоб захищати свої права, їх потрібно знати.