Студенти запропонували концепцію розвитку туризму у Шацьку

Ті, хто нещодавно побував на Світязі, не будуть заперечувати, що перлина волинського краю перебуває у занедбаному стані. Прибережна зона майже вся приватизована, ведеться будівництво, однак для туристів-відпочивальників ніхто умов не поліпшує. З року в рік місцеві жителі за невиправдано великі гроші пропонують кімнати у своїх господах, тобто сервіс не змінюється, інфраструктура не розвивається. Чи можна якось зарадити такій ситуації і чи реально вберегти неповторні краєвиди Шацького національного парку, з’ясовували студенти ВНУ ім. Лесі Українки. На минулій сесії обласної ради декан біологічного факультету Андрій Поручинський ознайомив присутніх із науковим проектом «Розвиток секторальної туристичної концепції для Шацького національного парку», над яким працювали волинські й німецькі студенти та професори. Яка мета цього проекту і що він передбачає на практиці, «Відомостям» розповів його керівник Андрій Поручинський.

У рамках цього проекту відбувся візит волинських студентів на північний захід Німеччини, що поблизу Дортмунда, та німецьких — у Шацьк.

— До їх приїзду ми через електронну пошту погодили програму, види робіт, хто які матеріали готує, — розповідає декан. — Провели анкетування — ґрунтовне опитування і відпочиваючих, і тих людей, які там проживають, зробили аналіз інфраструктури, економічного потенціалу південного сектору, тієї частини, де знаходиться село Світязь. Вивчили природні особливості місцевості, ландшафту, найбільш привабливі об’єкти з точки зору відпочиваючого — озеро, ліс, гарний краєвид. Здивувало німецьких колег те, що інтереси наших відпочиваючих відрізняються від німецьких: їхніх туристів однаково приваблює і озеро, і ліс, а для наших ліс — це просто місце біля озера, а пріоритет — тільки озеро.

Виявляється, у Німеччині є схоже до нашого Світязя озеро Штайнхуде, де побували волинські студенти. За словами Андрія Івановича, воно свого часу також зазнало так званої дикої приватизації. Прилеглу до озера територію просто прихопили, як зараз відбувається на Світязі. Але уряд кілька років тому виділив величезну суму коштів, щоб викупити ці землі. Саму прибережну територію націоналізували і забрали у власність парку. Тих, хто не погодився на відселення, трохи змістили в одну зону і побудували канал, щоб вони мали прямий вихід на воду.

— Ми були в Ганновері, — розповідає декан і показує фото з поїздки. — Зверніть увагу на будинки — вони зроблені за найвищими екологічними технологіями, тобто на дахах розташовані сонячні батареї, які нагрівають воду, що використовується для опалення. Потім вода проходить очистку і вже в очищеному стані повертається в природу. Цікава річ: будинки біля озера без парканів. Німці не розуміють, як можна побудувати будинок на березі і закрити себе муром висотою в три метри. Мовляв, ви обмежуєте себе в тому, для чого тут живете — естетичному спогляданні краєвидів. Довелося їм пояснювати, що такий уже наш менталітет. А ось містечко кемпінгів — воно огороджене, там знаходиться сервісна зона, де облаштовані туалети, душові кабіни, кафетерії. Дикий туризм все одно має бути чітко організований. А ми цього не робимо, думаємо, що достатньо просто поставити намет. Це, — продовжує гортати фото декан, — звичайний зруб (територія, на якій провели рубку дерев), але німці на тому зрубі знайшли якийсь унікальний червонокнижний мох. Потім цю зону закрили і зробили до неї доступ тільки по трапу. Кажуть, якщо це втратять, то не матимуть, що наступним поколінням показати. Повірте, якщо не вдатися до природоохоронних заходів, то в Шацьку через 20 років ми також не матимемо, що показати. Тому мета даного проекту — строго визначити і лімітувати, куди можна туристу йти і де варто розвивати інфраструктуру, а де цього робити не можна, — підсумував Андрій Іванович.

Інше, що вразило німецьких студентів у Шацькому парку, — це бідність місцевих жителів. Багато старих будинків мають дуже непривабливий вигляд. У них навіть ті, що стоять сто років, відреставровані, відремонтовані, люди гордяться, що зберегли їх автентичність.

Німці пропонували багато конкретних речей по покращенню доріг. А їхній інженер-гідролог, який займається безвідходними технологіями по очистці води, запропонував систему очищення води в районі Світязя.

— Тепер питання, чи захоче влада займатися цим проектом, оскільки річ дороговартісна, але технологія досить цікава, — каже Андрій Іванович. — Німці звернули увагу, що у нас абсолютно не облаштовані туристичні маршрути. Влада ніби каже, що є такі і по них розроблені буклети і матеріали, але вони малофункціональні, по-друге, вони мають бути цільовоорієнтовані.

Підсумком проекту, за словами пана декана, є картографічні матеріали, на яких виділено зони, які класифіковано за певними критеріями, ознаками і по яких дано конкретні рекомендації.

— Ми запропонували конкретні мікропроекти, — пояснює Андрій Іванович. — Наприклад, у районі вул. такої-то у с. Світязь побудувати кафетерій у національному стилі. Крім пішохідного маршруту, розробляємо варіанти для байдарочників. А для цього, у першу чергу, має бути станція прокату. Також нема пунктів прокату велосипедів. Навіть є розробка штучної станції для альпінізму. Ми проаналізували графік роботи автостанції — він неврегульований. Не вистачає інтернет-ресурсів, які інформують про територію парку, обмаль флаєрів.

Залишається сподіватися, що проект отримає схвалення у громадськості та влади, і якщо вдасться залучити кошти на його втілення, то їх спрямують за призначенням. Головне, щоб запізно не було. Адже, мало того, що ми самі своєю діяльністю нищимо природу, то ще сусіди-білоруси допомагають. Науковці, і це підтвердив декан біологічного факультету, впевнені, що експлуатація Хотиславського кар’єру є стовідсотково негативною для Шацького національного парку. Але питання заборони його розробки має вирішуватися на державному рівні.