Вистава "На полі крові" викликала фурор у Луцьку

<!-- /* Style Definitions */ p.MsoNormal, li.MsoNormal, div.MsoNormal {mso-style-parent:""; margin:0cm; margin-bottom:.0001pt; mso-pagination:widow-orphan; font-size:12.0pt; font-family:"Times New Roman"; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";} @page Section1 {size:612.

26 лютого 2010, 19:37

Джерело: Відомості

Нещодавно Луцьк став першим українським містом після столиці, в якому відбулась прем’єра вистави «На полі крові» Національного академічного театру імені Івана Франка. Показ камерної вистави був присвячений 139-ій річниці з дня народження геніальної волинської поетеси. До цього режисер Юрій Розстальний демонстрував свою постановку за мотивами однойменної поеми Лесі Українки в Німеччині, Франції, Росії. Німці сприймали акторську гру більш на емоційному рівні, адже багато хто не розумів мови постановки, а дехто з росіян кардинально змінив сприйняття української мови та культури після перегляду вистави «На полі крові».

Як і обіцяв режисер, прем’єра мала неабиякий успіх. Експресивна гра акторів та поєднання світла і музики справили незабутнє враження на глядачів у Луцькому палаці культури. Роль Іуди виконував Остап Ступка, Прочанина зіграв Дмитро Рибалевський. Що цікаво, було використано мінімум декорацій.

Сюжет драми «На полі крові» - це індивідуальна авторська інтерпретація біблійної легенди про зраду Іудою Христа. За драмою Іуда купив неродючої землі за 30 срібляників. «Поле крові» - це не стільки клаптик землі, куплений зрадником за гроші, скільки душа людини. Прочанин повертався з Єрусалиму та зупинився у нього попити та перепочити. Спочатку Прочанин був готовий дати йому благословення, від якого Іуда відмовився. А коли подорожній дізнався про зраду, назвав його «слизьким гадом». Прочанин примусив колишнього учня Христа замислитись над тим, що той вчинив.

Не менш цікавою в емоційному плані є остання сцена. Іуда кладе знесиленого Прочанина на стіл. Завдяки ширмі та світлу червоної рампи перед глядачем постає світло-тіньове зображення розп’ятого Христа та Іуди, що сидить під хрестом.

Юрій Розстальний давно хотів поставити в театрі ім. Франка камерну виставу і йому вдалося це здійснити у минулому році. Прем’єра відбулась 5 травня 2009 року в Києві. Знаково, що минулоріч виповнилось 100 років від написання цієї драми. «Дуже приємно, що виставу за твором Лесі Українки ми граємо в день її народження. Леся – геніальна жінка, геніальний поет і драматург. Її твори дуже актуальні і потрібні сьогодні», – розповів режисер.

Винятковою особистістю поетесу вважає й Остап Ступка. Він із захопленням читав її «Лісову пісню», актор зіграв Лукаша у 90-их роках. Разом з тим, Остап не знає жодної вдалої постановки феєрії ні в Україні, ні закордоном, актор впевний, що ніхто так і не знайшов до неї коду. Щодо драми «На полі крові», то режисеру разом з акторами трохи вдалося її розкодувати: теми зради та любові присутні у ній.

Актор Остап Ступка виправдовує персонажа, якого грає: «Я був Іуді адвокатом якоюсь мірою. Цей образ не такий негативний, як може здатися. Я захищаю його.» Вистава дає можливість розвивати свої внутрішні якості, незалежно доброго чи поганого персонажа ти граєш. При перевтіленні в образи героїв вистави найзапекліша боротьба точилася між ним і режисером через розбіжності в баченні тих чи інших сцен, пожартував Остап.

Цікаво, що з акторами трапилися в один день події дещо містичного характеру. У Дмитра Рибалевського, котрий зіграв Прочанина, трапилась сутичка з циганами. А Остапу Ступці залишили на прохідній театру пакет. У ньому була книга, написана сучасним автором на біблейські теми. Разом з нею прийшов лист з проханням прочитати цю книгу та звернути увагу на матеріал про Іуду. Як, виявилося, та людина, яка передавала книгу, не знала, що в театрі ставлять саме «Поле крові». Тобто театральні ролі певною мірою вплинули на реальне життя акторів.

У Луцькому Палаці культури, де ставили п’єсу, зал був повністю заповнений глядачами. Аудиторія аплодувала стоячи, акторів все не відпускали зі сцени: тричі викликали на поклон. Побачене змусило кожного замислитись над своєю духовністю, моральним аспектом власного життя.