Микола Ліщук ростить італійські та чеські горіхи

Понад десять років володимир-волинець Микола Ліщук вирощує фундук та грецькі горіхи. І жартома каже, що й прізвище в нього «горіхове», тому й тягне займатися таким садівництвом.

На своїй дачі господар має декілька сортів фундука, а на міській присадибній ділянці розводить ремонтантну малину. Але найбільше Микола Ліщук хвалить італійські та чеські горіхи, які й справді привіз із-за кордону:

— Колись працював у Польщі та допомагав фермерові збирати горіхи, то й придбав у нього врожайний фундук європейських сортів «великий хелз», «варшавський червоний», «каталонський». Приміром, італійський сорт «великий хелз» має й справді великі плоди, а у чеського — на одній китиці до двох десятків горіхів, але дрібніших. Ще в рідного дядька, котрий також вирощує горіхи, взяв саджанці, які він колись привіз із Росії, і вони добре прижилися в нашому краї. На дачі маю понад півсотні кущів фундука чотирьох сортів. З молодого чотирирічного куща збираю до чотирьох кілограмів горіхів, а плодоносять вони через рік. Зриваю урожай разом із китицями, сушу на горищі й пильную від мишей, які їх хоч і не нищать, але розтягують і ховають по кутках.

Господар каже, що горіхи невибагливі, навіть на суглинистих і піщаних ґрунтах вони дають добрі врожаї, якщо їх правильно посадити та підживлювати. А робить він це так.

Садить одно-дворічні кущі восени за п’ять метрів один від одного. Ямки під них копає глибокі, до 80 сантиметрів, та півметра — у ширину. На дно, у два шари, сипле торф, чорнозем, перегній і попіл. Зверху землю мульчує перегноєм — такий спосіб зберігає вологу та й бур’яни менше ростуть. Бажано, щоби ділянка добре освітлювалася сонцем. Деякі спеціалісти взагалі рекомендують ґрунт під посадку культивованої ліщини глибоко переорати — тоді він буде пухким і більш насиченим киснем, у ньому коріння буде швидко рости.

Коли фундук добре розкущиться, бокові пагони не підрізає — їх пізніше відкопує від батьківського куща — у такий спосіб розводить нові. Садити з насіння найпростіше, та не завжди те, що виросте, повністю повторить властивості сорту, тому найкраще розмножувати фундук діленням куща.

Фундук плодоносить через три-чотири роки, буває, і через два, але за умови ретельного догляду з постійним (щомісяця) внесенням органіки. Горіхи ростуть високі, але наш господар пильнує їхній ріст до трьох-чотирьох метрів і підрізує верхівки — такий спосіб допомагає більшому кущенню, а отже — і ряснішають плоди.

Ще зауважте: фундук має рости в парі, бо він перехреснозапильний, тому важливо садити декілька сортів. Цвіте він два рази за сезон — навесні та восени, цієї пори його треба обов’язково підживлювати. Не забувайте чистити кущі від старих пагонів, лишаючи декілька молодих. Для цього видаляйте всі пошкоджені гілки, а також ті, що ростуть у середину крони, перетинаються з іншими. Кущі постійно омолоджуйте, оскільки надто старі дають менший врожай.

Серед шкідників найбільшої шкоди може завдати горіховий вусач. Для боротьби з ним достатньо один-два рази за сезон обробити кущі хімічними засобами, які продають у спеціальних магазинах.

Щодо грецьких горіхів, то їх Микола Ліщук вирощує з плодів. Відбирає сорти, що мають м’яке лушпиння та білі зернята. Восени горіхи кладе в ящик з вологим піском і ставить у холодильник, пильнуючи про вологість. Після такої стратифікації із плоду навесні з’являється маленький білий паросток — тоді вже садить горішок на постійне місце і спершу поливає водою, а пізніше — розчином настояного коров’яку чи курячого посліду у співвідношенні один до десяти. Грецькі горіхи ростуть швидко, вже років через три-чотири пробує перші плоди.

Микола Ліщук каже: вирощувати горіхи вигідно — вони довго не псуються та їх добре купують на базарі. Він мріє про те, щоб реалізувати свій врожай просто на кондитерську фабрику — така практика є в наших польських сусідів. Але це — на перспективу.