Українці масово хворіють на ентеровірусні інфекції

В Україні зареєстровано випадки захворювання населення на ентеровірусні інфекції, зокрема в Львівській і Житомирській областях. Ентеровірусні інфекції є групою інфекційних захворювань, які розвиваються при ураженні організму вірусами роду Enterovirus і характеризуються різноманітністю клінічних проявів: від легких гарячок і простого носіння вірусу до затяжних менінгоенцефалітів, міокардитів, міалгій та інших клінічних форм, зумовлених ураженням центральної нервової системи (ЦНС), серцево-судинної та м’язової систем, шлунково-кишкового тракту, легенів, печінки, нирок та інших органів.

Хворіють переважно діти молодшого віку (від трьох до десяти років). Вхідними воротами інфекції є слизові оболонки верхніх дихальних шляхів або травного тракту, де вірус розмножується, накопичується та викликає місцеву запальну реакцію, що виявляється симптомами ангіни, гострого респіраторного захворювання, фарингіту або кишкової дисфункції. В результаті подальшого потрапляння вірусів у кров вони розносяться по усьому організму й осідають у різних органах і тканинах.

Найчастіше зараження відбувається через вживання забруднених вірусами овочів і фруктів, питної води. Віруси потрапляють на овочі та фрукти при удобрюванні стічними водами, що не пройшли знезараження. Деякі ентеровіруси виділяються з секретом слизових оболонок дихальних шляхів, що може сприяти повітряно-крапельному механізму передачі. Випадки зараження контактно-побутовим шляхом — через брудні руки, предмети побуту. В разі зараження ентеровірусною інфекцією вагітної жінки можлива вертикальна передача збудника дитині.

Природна сприйнятливість людини до ентеровірусів висока, імунітет після перенесеного захворювання досить тривалий (до кількох років), але зазвичай лише до того типу ентеровірусу, що викликав захворювання. Для ентеровірусних інфекцій характерна літньо-осіння сезонність.

Найпоширенішими ознаками захворювання є: підвищення температури до 39–40 градусів, слабкість, головний біль, болі в м’язах, можливі нудота, блювота і пронос. Характерні особливості м’язових болів — різкі, спазматичні, виникають нападами, посилюються при кашлі, рухах. Типовим клінічним проявом є почервоніння шкіри обличчя та шиї, іноді з появою макуло-папульозних висипань. При проникненні вірусу в центральну нервову систему можливе її ураження з розвитком асептичного менінгіту, менінгоенцефаліту або паралітичних поліомієлітоподібних форм.

Перебіг захворювання переважно легкий або середньої важкості, видужання настає в терміни від кількох днів до двох-трьох тижнів. Прогноз погіршується у разі важкого перебігу, розвитку ускладнень. Деякі ускладнення (в основному з боку нервової системи) можуть закінчитися смертю хворого або залишити після себе стійкі функціональні порушення. Найбільшу небезпеку ці інфекції становлять для осіб із імунодефіцитними станами.

Найбільш поширеною і важкою формою ентеровірусної інфекції є серозний менінгіт. Головні його симптоми: висока температура, виражений головний біль, блювотний рефлекс, що не пов’язаний із прийомом їжі, біль у спині, подразнення носоглотки, гіпертонус м’язів потилиці (людина не може нахилити голову та притиснути підборіддя до грудей). Хворі з такими проявами повинні негайно звернутися до лікаря та пройти поглиблене лабораторне обстеження.

Специфічні заходи профілактики ентеровірусних інфекцій (вакцина) не розроблені. Загальна профілактика передбачає заходи з недопущення забруднення об’єктів довкілля (водойм, ґрунту, харчових продуктів) каналізаційними стоками; забезпечення населення безпечними в епідемічному плані продуктами харчування, якісною питною водою; дотримання санітарно-гігієнічних вимог при знешкодженні стічних вод, забезпечення належного санітарно-гігієнічного стану зон відпочинку.

З огляду на зазначене вище та задля попередження виникнення ентеровірусних інфекцій Головне управління Держсанепідслужби у Волинській області рекомендує населенню:

• своєчасно звертатися по медичну допомогу при появі симптомів інфекційного захворювання (висока температура тіла, сильний головний біль, блювота, що не дає полегшення, пронос, висипання на шкірі);

• по можливості уникати контактів із особами, які мають ознаки інфекційного захворювання;

• дотримуватися правил особистої гігієни, ретельно мити руки перед їжею;

• регулярно мити й утримувати в чистоті дитячі іграшки;

• у літній період збільшується споживання води. Рекомендовано пити воду (водопровідну, з криниць) після кип’ятіння — це страховка від багатьох захворювань;

• при споживанні напоїв у закладах громадського харчування, торговельних точках чи з питних фонтанчиків використовувати індивідуальну одноразову тару;

• не можна купатись у непроточних водоймах і фонтанах, на несанкціонованих пляжах, ковтати воду під час плавання.