Горох чистить судини і шкіру
"Страви з гороху дуже ситні"Десь до ХVІ ст. його вживали у вигляді сушених зерен. Страви з гороху дуже ситні, адже в ньому багато білка та складних вуглеводів і крохмалю. Білка удвічі більше, ніж у зернах пшениці чи жита. У давнину горох називали «м’ясом бідняків». Але чи виправдана погорда до гороху тих, хто міг собі дозволити насолоджуватися справжнім м’ясом? Адже горох удвічі переважає яловичину за вмістом білка і за калорійністю. А засвоюється цей рослинний білок значно легше, ніж тваринний. Отож горох ліпше приймається організмом, а до того він постачає будівельний матеріал для відновлення клітин, ферменти, що допомагають травленню, зміцнює імунний захист. Хворим із виразкою шлунка та дванадцятипалої кишки рекомендують їсти перетертий гороховий суп із маслом. Щоб позбутися печії, слід перед їдою ретельно розжувати і проковтнути 3—4 свіжих чи розмочених сухих зерен гороху. Однак слід враховувати, що білок — не єдине достоїнство гороху. У ньому виявлено 6—7 г (на 100 г) клітковини, яка слугує активатором процесу травлення, полегшуючи у шлунку та кишечнику доступ ферментів до маси, що перетравлюється. Це сприяє нормалізації роботи органів травного тракту, профілактує запори та інші кишкові хвороби, навіть деякі види раку. Упродовж століть народна медицина рекомендувала в таких випадках щоденно з’їдати по 1 ч. л. змеленого на порошок гороху. Не менш важливо, що розчинна клітковина, якої так багато в горосі, як і в інших бобових, регулює рівень холестерину в крові і знижує кров’яний тиск. Отож учені з різних університетів Америки на основі власних спостережень (приміром, Д. Андерсон дослідив, що в літніх чоловіків після щоденного споживання бобових знизився рівень холестерину на 19%) рекомендують щодня з’їдати не менш як склянку гороху та інших бобових (намагатися, якщо вдасться, їсти замість хліба та картоплі) для профілактики серцево-судинних нездужань (атеросклерозу, стенокардії тощо). Тут важливу роль відіграє також калій, великим вмістом якого вирізняється горох. Адже калій зміцнює серцеві та інші м’язи, нормалізує кислотно-лужний баланс, сприяє виведенню з організму зайвої рідини. Клітковина важлива в харчуванні ще й тому, що здатна виводити різні токсичні речовини, утворювати комплекси з солями важких металів, в т.ч. й радіоактивних, і виводити їх назовні. Тож горох корисно вживати й з огляду на те, що ми проживаємо на радіоактивно чи промислово забруднених територіях.
"У горосі виявлено життєво важливі вітаміни"А крім того, клітковина стабілізує рівень цукру в крові, притлумлює почуття голоду, тому горох корисно споживати, щоб проблем з цукровим діабетом не знати. Особливо корисний зелений горох. У горосі виявлено життєво важливі вітаміни: С, групи В, А, РР, та мінеральні речовини. Так от вітаміни С, А, фолієва кислота та залізо діють у комплексі як чинник якісного кровотворення, тож горох корисно вживати для профілактики анемії. Якщо низький рівень гемоглобіну в крові, слід з’їдати щоденно 3—4 ст. л. свіжого чи консервованого горошку. Вітаміни групи В відомі як регулятори нервової системи. Зокрема, вітамін РР, або В3, потрібен для мозку так, як кальцій для кісток. Якщо людина погано спить, втрачає пам’ять — це ознаки дефіциту цієї речовини. Для живлення клітин мозку та поліпшення загального обміну приймають по 1 ч. л. горохового борошна 3—4 рази на день незалежно від прийому їжі, запиваючи теплою водою, а в разі хронічного болю приймають по 2 ч. л. Шкірні проблеми теж пов’язані з нестачею вітаміну РР, а також з нестачею цинку (а його в горосі чимало). Тож не дивно, що здавна горох використовувати для лікування уражень шкіри як засіб, що сприяє розсмоктуванню нагноєнь (фурункули, карбункули). Потрібно горохове борошно ошпарити окропом, зліпити коржик і прикласти під пов’язку до ураженого місця. Порошком із меленого гороху також посипають обпечені місця, рани.
Ще Гіппократ лікував горохом хвороби серцево-судинної системи, недокрів’я, зоб, ожиріння.Екзема, гнійні рани, синяки, вугрі — для лікування використовують як горохове борошно (у вигляді кашки), так і кашку із зеленого горошку або, ще ліпше, у суміші зі збитим яєчним білком (накладають на місце запалення). Якщо щоденно з’їдати 1 ч. л. горохового борошна, то шкіра стає чистою, оксамитовою, зникають пігментні плями, а зелений горошок використовують для так званих римських масок (назва, мабуть, вказує на їх давність): 2 ст. л. борошна змішати з 2 ст. л. сироватки, суміш накласти на обличчя, тримати, поки не висохне, змити спочатку гарячою, далі холодною водою. Шкіра стає ніжною і пружною. У разі дерматиту, кору роблять примочки, які послаблюють запальний процес, міняючи їх у міру підсихання. Настій готують так: в емальований посуд покласти стебла і стручки гороху (без зерна), залити окропом, настояти. Горох справляє виражену сечогінну дію, тому використовують відвар трави та насіння за серцевих та ниркових набряків та проблем із передміхуровою залозою. Зелений горох, хоча в ньому менше білків та вуглеводів, вирізняється більшим вмістом вітамінів, а також фолієвої кислоти і холіну, що благотворно діють на обмінні процеси в організмі. У ньому до 17% цукрів, 4—7% білків, до 50 мг вітаміну В1, значна кількість вітамінів Е, А, РР, серед мінеральних речовин переважають фосфор і кальцій, дуже потрібні дитячому організмові. Як пише професор Ф. Мамчур, найкорисніше навіть не саме молоде насіння, а стручки із зовсім маленькими насінинками, тож, щоб нирки і сечовий міхур очистити від каменів, варто варити молоді лопатки і пити щоденно 2—3 склянки гарячого відвару (в іншу пору згодиться і гарячий гороховий відвар). У горосі виявлено магній, натрій, йод, які теж додають людині здоров’я. Щоб уникнути проблем із травленням, горох рекомендують намочувати впродовж 8—24 годин, а варити усього 15—20 хв, додавати насіння кропу. Не бажано вживати горох у разі холециститу, гострого нефриту, загострення запальних процесів у шлунку та кишечнику.
