Постійне спілкування з оточуючими допомагає зберігати працездатність у літньому віці
Дослідження, проведене в медичному центрі при Університеті Раш (США), показало, що високий рівень соціальної активності знижує ймовірність розвитку непрацездатності у літньому віці.
Дослідження, проведене в медичному центрі при Університеті Раш (США), показало, що високий рівень соціальної активності знижує ймовірність розвитку непрацездатності у літньому віці.
У дослідженні брали участь 954 людини. Середній вік групи - 82 роки. На момент початку спостережень жоден із учасників випробування не був непрацездатним. Всі пройшли неврологічні і нейропсихологічні тести, розповіли про свій спосіб життя й надали історії хвороби. Рівень їхньої соціальної активності оцінювався на основі відповідей на питання про те, як часто вони відвідували ресторани, спортивні події, грали в бінго, ходили на одноденні екскурсії або в короткі подорожі з ночівлею, виконували волонтерську роботу, відвідували родичів і друзів, релігійні служби.
Для оцінки непрацездатності вчені просили стареньких відповісти, чи можуть вони без сторонньої допомоги виконати шість видів повсякденних дій із самообслуговування: поїсти, викупатися, відвідати вбиральню, одягтися, перейти в інше приміщення й походити по маленькій кімнаті. Також дослідники запитали, чи можуть піддослідні виконувати інструментальні дії для задоволення повсякденних потреб: користуватися телефоном, готовити їжу й приймати лікувальні процедури.
З'ясувалося, що люди, які повідомляли про високий рівень соціальної активності, у два рази частіше зберігали працездатність і без проблем справлялися з усіма діями для задоволення щоденних потреб.
Вчені зробили висновок, що, найімовірніше, активне соціальне життя підсилює нейронні мережі й поліпшує скелетно-м'язові функції, необхідні для збереження функціональної незалежності людини.
