Жителі трьох сільських рад Рожищенського району пробують заробляти на туризмі

Минулого року три сільські ради Рожищенщини вирішили ризикнути і самотужки створити туристичний продукт, який би приносив місцевому населенню хоч і не великий, але прибуток. Вони об’єдналися для того, щоб утілити туристичний проект «Магія волинської казки». Ініціатором ідеї була директор обласного центру зайнятості Раїса Кучмук. Оскільки цей край не багатий на потужні підприємства, то обслуговування туристів, окрім, звичайно, сільського господарства, є чи не найперспективнішою сферою для заробітку населення. Що з того вийшло, дізнавалися «Відомості».

Як розповів голова Рудко-Козинської сільської ради Микола Яцюк, клопоту з освоєнням ідеї було багато, адже вони стали першопрохідцями у цьому напрямку. Однак зупинятися не збираються, тож улітку знову будуть приймати у себе туристичні групи дітей.

— Уже є напрацювання одного року, зараз обдумуємо різні варіанти подальшої роботи, але це непросто, — зауважує Микола Степанович. — Бачимо, що є перспектива за цією ідеєю. Картоплю чи моркву вміємо вирощувати, але не завжди вдало, однак є люди, які могли б працювати в інших сферах. Хоча, щоб задуми втілити, потрібно трохи бюджетних вкладень і вкладень бізнесу, який поки слабо на нашій території розвинутий. Але якщо не працювати у цій галузі, то ми перетворимося на пересічні території, до яких інвестор і не потягнеться ніколи. Можна жити буденщиною і надіятися на те, що хтось колись прийде і щось дасть, а можна починати творити і працювати. Можливо, проект не виправдає себе стовідсотково, але у процесі конкуренції, яку ми мусимо самі створити, хтось залишиться задоволеним, хтось відсіється, а хтось, може, отримає розвиток.

Туристичний проект сьогодні виглядає так: по трьох селах розроблені маршрути за двома напрямками — релігійним і казковим. Тобто туристи можуть відвідати три церкви у селах Переспа, Любче та Рудка-Козинська, де священики проводять екскурсію, розповідають історію храму й ікон, а також дають своєрідні уроки живої віри. Видано «Запитайлик у храмі», що містить відповіді на такі питання: як поводитись у церкві, як молитися тощо.

— Цей маршрут плануємо вдосконалити, — продовжує Микола Степанович. — Адже він простягається на 12 кілометрів, які можна пов’язати з дванадцятьма апостолами. Тобто для туристів, що подорожуватимуть пішки, через кожен кілометр має бути знак, який би розповідав про учнів Христа. Цей церковний маршрут для людей, які прагнуть духовного збагачення, й він дуже цікавий.

Другий напрямок пов’язаний із казкою. У трьох селах дітям пропонують переглянути уривки з «Рукавички», «Івасика-Телесика», «Кози-Дерези». Також під час подорожі відпочивальники — малеча та батьки — відвідують театралізовані ярмарки виробів народних умільців, продуктові ринки сільських господинь, алеї народних крамничок.

У селі Любче, наприклад, туристи могли відвідати давньоруське городище XI–XIII ст., яке зараз жителі називають «вал», і пройтися через романтичні «Ворота мрій», що мають здійснити найзаповітніші бажання тим, хто зав’яже на них кольорову стрічку.

Між Переспою та Любчим працювало кінне таксі, яким можна було проїхатися за дві-три гривні. Для діток із міста це було справжньою екзотикою.

— Ми хочемо навчити людей заробляти, — продовжує сільський голова. — Спочатку — невеликі гроші. Проте їх треба розворушити. От, наприклад, мені коштувало великих зусиль вмовити квітникарку впустити до себе на подвір’я туристів. Але коли жінка побачила, що люди цікавляться тим, що вона вирощує, роблять замовлення, то потім запитувала: а коли наступні відвідувачі приїдуть?

Як розповів Микола Степанович, торік вони приймали тільки три групи. А вже цьогоріч у молодіжному центрі праці, що відповідає за рекламу цього туристичного проекту, повідомили, що спроможні вести 30 груп.

— Чи готові ви їх прийняти? — цікавимося.

— Плануємо вдосконалити те, що вже напрацьовано, щоб брати хоча б якусь символічну плату за екскурсію, адже затрати йдуть чималі, — пояснює Микола Степанович. — Необхідно навчити людей продавати потрібне туристу. Вишиті сорочки, наприклад, не пішли, бо такий товар дорогий, а щось дрібніше купували.

Голова Любченської сільської ради Володимир Петрук упевнений, що найбільше грошей туристи лишили саме у Любчому.

— Люди запитують, коли буде продовження туру, їм сподобалося, зацікавились, але є багато нюансів, — розповідає. — Треба шукати спонсорів, щоб допомагали все це облаштовувати, залучати бізнес, щоб виходити на професійний рівень і мати прибутки. Я задоволений, що розпочали цей проект, адже є шанс, щоб село процвітало. Ми вже написали проект на всеукраїнський конкурс проектів місцевого самоврядування. Думаю, виграємо його, а там сума солідна — 370 тисяч. За них плануємо побудувати літній майданчик, зробити малу сцену на випадок дощу, трохи фасад Будинку культури відремонтувати, облаштувати санвузол, роздягальню, покласти бруківку, розбити парк.

Голова Переспівської сільської ради Зіновія Пархомчук каже, що проект дав селянам можливість побачити, на що вони здатні. Однак, за її словами, щоб «Волинську казку» збагатити, потрібно залучати бізнес, бо сільрада зі своїм бюджетом не в змозі вивести проект на професійний рівень.