Зараз хвиля садівництва. Хто вскочить, той і матиме прибутки

Такої думки садівник із села Ковбань Горохівського району Сергій Шевчук. Хоча серйозно подався в садівництво лише кілька років тому, вже має певні напрацювання в цій справі. Вирощені ним саджанці розбирають мов гарячі пиріжки, адже дерева вже на третій рік плодоносять. Сам Сергій Олександрович мріє розвивати на Волині садівництво, для цього працює над закладкою власного великого саду і не скупиться навчати людей, аби було більше однодумців.

— Нас колись привчили прищеплювати брунькою, а виходить, що деревина росте, а плоду довго немає. Та я працюю зовсім за іншим методом, — розповідає садівник, демонструючи плантацію саджанців. — Ось лежить центральний провідник, де вирощую прищепи. Їх восени збираю та кладу в мокру тирсу і зберігаю в льосі. Наприкінці осені з дерев нарізаю однорічний приріст із плодових гілок, їх так само у вологу тирсу та в погріб. А вже в лютому дістаю це все і починаю прищеплювати.

Такий метод називається «кніп-баум». Як каже садівничий, він дуже ефективний, оскільки прищеплюється одразу плодюча гілка, яка наступного року вже цвістиме, а ще через рік дерево дасть урожай. Крім того, такі дерева ростуть доволі швидко.

Навчатися цій технології пан Сергій їздив аж до Кривого Рогу. А перед тим спробував закласти сад, придбавши саджанці у Луцьку на базарі.

— Мене запевняли, що там усі різні сорти, обіцяли, що за три роки дерева будуть плодоносити. Але плодів дочекався аж на сьомий рік. Та й виявилося, що половина — дички, а інші — однакового сорту. Після цього зрозумів, що, поки своїми руками саджанців не виростиш, нічого не буде, — каже селянин.

Тож тепер на шести сотках біля хати в Ковбані вирощує саджанці, а у сусідньому селі має сад, де, крім молодих деревець, ростуть уже дорослі фруктові, а також особливі сорти винограду, персика, малини й ожини. Садівник там проводить свого роду експерименти, випробовуючи сорти на родючість у волинських умовах, щоби продавати саджанці, що точно приживуться.

— Але мені потрібно ще зо п’ять років, щоб мій сад мав такий вигляд, як я хочу. В ідеалі тут мають бути дорослі дерева, що плодоносять, а поруч — саджанці, які можна придбати. Тоді людина приїздить, дивиться, що їй цікаво, пробує плоди, а тоді вже обирає, що купувати, — повідав господар. — Своїх клієнтів я веду від А до Я. Не просто продаю саджанці, а й детально розповідаю, як їх правильно виростити, як доглядати, убезпечити від шкідників. Мені не шкода передавати свої знання. Але люди повинні теж розуміти, що сад вимагає ледь не щоденної турботи.

Сергій Шевчук вирощує саджанці яблунь, груш, вишень, черешень, малини, ожини та навіть лісового горіха. Каже, справа вигідна.

— Це такий собі замкнений цикл: можна заробляти і на розведенні саджанців, і на продажі плодів. Так, на шести сотих вмістилося чотири тисячі саджанців. Один коштує 35 гривень, тож порахуйте, яким буде прибуток, — розповідає садівничий. — Наприклад, яблуня вже на третій рік буде плодоносити — дасть 15 кілограмів. Яблука сорту «голден» оптом можна продати по 8 гривень за кіло. Тож із одного молодого дерева буде 120 гривень доходу. А зі зрілих можна зібрати й 300 кілограмів. Тоді всього лише 10 дерев принесуть 24 тисячі гривень, а це ж навіть не сад.

Каже, з ринком збуту проблем нема, якщо є великі партії. Господар поділився, що доволі непогано вирощувати й ожину. З куща можна зібрати до 20 кіло ягід. Ожина вигідна ще й тому, що три доби зберігає товарний вигляд, коли полуниця та малина й дня не пролежать.

Пан Сергій переконаний, що можна і в селі жити й добре заробляти. Він дивується, що люди їздять у Польщу рвати яблука та не помічають, яка вдома чудова земля. Садівник каже, що селян потрібно навчити з розумом господарювати, а не просто працювати як віл. На державу він особливо не нарікає, але й не розраховує.

— Держава нічого не дала і не дасть. Потрібно вставати вранці та працювати, а не тратити час на балачки, — вважає співрозмовник.

Сергій Олександрович упевнений, якщо чомусь віддаватися на повну, то обов’язково все вийде і справа буде вигідною.

— Зараз саме хвиля садівництва, хто вскочить, той і буде мати прибутки. Тож я в районі хочу створити об’єднання садівників. Також мрію, щоб кожне волинське село цвіло садами, — ділиться садівничий.

Сам же Сергій Шевчук хоче вирощувати і полуницю, і ожину та малину, а особлива мрія, над якою працює, — мати такий фруктовий сад, як ні в кого. З усмішкою пригадує, як колись у школі однокласниця пригостила велетенською грушею, то ще тоді й вирішив, що теж хоче такі вирощувати у власному величезному саду.