У заболотчан одна надія на сланцевий газ

На Волині італійці шукатимуть сланцевий газ. Представники компанії «Західгазінвест», яка володіє дев’ятьма ліцензіями на розробку родовищ в Україні, вже побували в області й зустрілися з керівництвом. При хорошій організації та належній підготовці роботи з розвідування покладів сланцю можуть розпочатися вже влітку 2014 року. Бурити будуть в Іваничівському районі біля села Заболотці. Як сьогодні живе потенційно багате село Волині, вирішили дізнатися «Відомості».

Село Заболотці, біля якого італійці вирішили проводити розвідку запасів сланцевого газу, розміщене за 90 кілометрів від обласного центру Волині — Луцька — і за десять від районного — Іваничів. Усього за 25 кілометрів — Польща. В населеному пункті проживає 876 осіб.

Ще два десятиліття тому люди тут жили заможно і горя не знали, адже на території саме цієї сільської ради працювала 7-а шахта. Тому з бюджетом тут завжди все було добре, як і з роботою. Тим паче, що і колгосп мали не з гірших.

Проблеми почалися в 90-х минулого століття: шахту закрили, колгосп розпустили, майно розпаювали. Заболотчани подалися на заробітки: хто в сусідню Польщу, хто у Нововолинськ. Але люди тут не байдикують: із 445 чоловік працездатного населення офіційними безробітними є лише 18.

— Більшість наших людей працює у Нововолинську, на «Кроноспані» та на «БРВ», — розповів сільський голова Олександр Конон. — За ними приїжджає спеціальний автобус і забирає на роботу. Ще їздять в Іваничі працювати. В основному ті, хто має роботу в бюджетній сфері. Одноосібників, які б обробляли свою землю, небагато: більшість здає паї в оренду. У нас є великий орендар — підприємство «Луга-Нова».

Місцеві орендарем своїх земель задоволені: їм платять по 770 кілограмів збіжжя за пай. Зареєстровано і три фермерських господарства. Здебільшого вирощують зернові. На території ж колишньої 7-ї шахти відкрили свиноферму, працює млин.

Сільська рада живе з землі.

— У нас був кусок поля в 70 гектарів, — розповів Олександр Конон. — Із них 20 гектарів такі, що навіть корова не зайде. На сухих землях ще калабані були. Наше ж село недаремно Заболотцями зветься. Одне слово, в оренду можна було здати гектарів 45. Але приїхали представники фірми і сказали, що хочуть енергетичну лозу вирощувати. І що їм уся земля підходить. Наші люди були проти: мовляв, ліс попід хатами розведемо, лисиці бігатимуть. Кілька разів сходи селян проводили. Вдалося переконати. Нам платять по 400 гривень за гектар. Маємо прибутку в рік 28 тисяч гривень. А нікому не потрібне болото стояло.

Як то кажуть, маючи оборотний капітал, сільська рада вже може щось робити. Цього року вирішили відремонтувати приміщення Будинку культури. Повністю комп’ютеризована тут і «контора», й усе це — за свої гроші.

— Зараз і земельні реєстри, і бухгалтерський облік — усе в електронному вигляді. Без комп’ютерів як без рук, — каже сільський голова.

Є у Заболотцях і середня загальноосвітня школа, у якій вчиться майже 100 учнів, і фельдшерсько-акушерський пункт. Ми запитали у його завідувачки Оксани Горпініч, на що люди у селі хворіють.

— В основному на гіпертонію скаржаться, — сказала пані Оксана. — Лікаря нам треба. От перевели на сімейну медицину. Добре, якби ще й лікаря сімейного до нас прикріпили. А так поки сама справляюсь. Якщо бачу, що у людини дійсно якісь проблеми зі здоров’ям, направляю в Іваничі. Адже обладнання у нас — тонометр і глюкометр.

Що конче потрібно, то це дитячий садочок, казали сільські жінки. У Заболотцях — 61 дитина дошкільного віку. Практично кожного року народжується 11 діток.

— Садочок — то мій головний біль, — каже Олександр Конон. — Він у селі був. Після того як колгосп розпався, ДНЗ передали на баланс сільської ради. Часи випали важкі, утримувати приміщення було складно. Тому попереднє керівництво і депутати вирішили продати дитсадок. Вирішили — зробили. От я зараз думаю, як його у того підприємця, який у Луцьку живе, назад викупити. То не менше 200 тисяч гривень треба. От тут би і гроші від сланцевого газу згодилися!

На фото: Селу конче необхідний дитячий садочок

«Відомості» цікавило, чи не побоюються у селі за екологію, за збереження своїх ґрунтів у зв’язку з можливим видобутком сланцевого газу.

— Нічого страшного в цьому не бачу, — каже сільський голова. — Нам пояснювали технологію. Родючий ґрунт вони знімуть, відкладуть у сторону. Потім буритимуть. Після закінчення робіт зроблять рекультивацію і ґрунт засиплють назад. До речі, у нас уже вишки стояли раніше, щось шукали. Тільки зовсім на іншому краю села.

Не проти видобутку сланцевого газу на своїх землях і селяни.

— Я чув про сланцевий газ. Я не проти, — сказав «Відомостям» один із найстарших жителів села дід Степан Семенуха і буквально ошелешив своєю обізнаністю: — Азаров сказав, що за 20 років ми продаватимемо газ. В Америці був газ по 460 доларів, а як стали видобувати сланці, то став по 110–120. Може, й у нас буде дешевше.

Що конкретно матимуть від газу фінансово, у сільській раді ще не знають: землі, на яких відбуватиметься розвідка, є приватними. А належать вони місцевій пенсіонерці Софії Микитівні. Вона все життя працювала у колгоспі на ланці, техпрацівницею. Заробила пенсію у 1 тисячу 30 гривень.

— Місяць тому до мене приїжджали люди, сказали, що пай в оренду візьмуть, — розповіла Микитівна. — Але ніяких документів ще не бачила. Спочатку говорили, що заплатять п’ять тисяч гривень, потім підняли ціну до семи тисяч. Сім’я велика, гроші треба. Навіть за той же газ заплатити, щоб хату взимку нагріти. А може, коли знайдуть, він дешевшим стане...

На фото: «Сланці» шукатимуть на землі, яка належить Софії Микитівні

У сільського голови свої мрії на «сланцеві» гроші — дороги зробити.  

На фото: Сільський голова планує на «сланцеві» гроші дороги зробити

До речі, минулого тижня Верховна Рада ухвалила Закон «Про внесення змін до бюджетного кодексу щодо коштів від використання державної частини виробленої продукції відповідно до угод про розподіл продукції».

Як зазначається у пояснювальній записці, документом пропонується розподіляти кошти від реалізації частини видобутих вуглеводнів. Відповідно до угоди про розподіл продукції, вони передаються органам місцевого самоврядування в таких пропорціях: 50% — обласній раді, 25% — районній раді й 25% — сільській (селищній) раді.