У Луцьку назріває свій «Еліта-Центр»?

118 волинян, вклавши гроші у спорудження багатоповерхівки на вулиці Липинського, 4 у Луцьку, ризикують залишитись ні з чим: проти забудовника — ЗАТ «Західпромбуд» — порушено справу про банкрутство. Ця інформація неабияк налякала людей і змусила звернутися за допомогою до «Відомостей».

— У нас із чоловіком була двокімнатна квартира, — розповідає одна з інвесторів будівництва Інна Мельник. — Але у 2007 році ми вирішили її продати, аби розширити житлову площу. Тоді мали вибір — почати будувати власний будинок чи купити готову великогабаритну квартиру. Зупинилися на другому варіанті. Адже «Західпромбуд» уже розпочав будівництво. Думали: поживемо до півроку на зйомній квартирі, а там і в свою переїдемо. Віддали підприємству всі наявні у нас гроші — майже 234 тисячі гривень. Проте свого житла от уже два роки не можемо дочекатися.

Подібну історію може розповісти кожен зі 118 волинян, які вклали гроші у незавершене будівництво на вулиці Липинського, 4. В особливо критичній ситуації опинилися ті, хто продав своє попереднє житло та ще й взяв кредит, аби доплатити за розширення. Тепер люди вимушені і за оренду квартири платити, і за кредит, як правило, валютний.

Як розповіли інвестори, починаючи з 2005 року «Західпромбуд» почав укладати договори дольової участі з фізичними та юридичними особами на будівництво квартир у багатоповерховому 180-квартирному житловому будинку. Відповідно до зазначених договорів, ще у 2008 році мала бути здійснена повна оплата вартості квартир. Що й було фактично зроблено. У тих же договорах спочатку було зазначено, що будинок мають здати у 4-му кварталі 2007 року, потім терміни здачі перенесли на 2 квартал 2008 року. Але й цей строк перенесли. А там і криза «накрила» будівельний ринок. Таким чином, сумарно віддавши «Західпромбуду» свої «кровні» 30 мільйонів гривень, квартир не отримали.

За словами вкладників, керівництво підприємства неодноразово запевняло, що будинок буде добудовано. Проте, починаючи з літа 2009 року, ситуація склалась так, що люди можуть втратити і свої недобудовані квартири, і, відповідно, гроші.

— Абсолютно випадково у газеті «Голос України» я побачив оголошення, що проти ЗАТ «Західпромбуд» порушено справу про банкрутство, — розповів на загальних зборах вкладників один із них, юрист за фахом Віктор Дячук. — Воно було опубліковане 15 серпня. Тобто до 15 вересня всі кредитори підприємства мали б пред'явити свої права.

Як стало зрозуміло з виступів людей на цих зборах, більшість із них про початок процедури банкрутства не знали («Голос України» читають далеко не всі), тому і кредиторських претензій не подали. У нашому законодавстві це значить, що у разі визнання підприємства банкрутом вони залишаються «при бубнових інтересах».

Інвесторів будівництва надзвичайно обурило те, як із ними повелося керівництво «Західпромбуду». Вони задавали логічні питання: чому їх вчасно не повідомили, що проти підприємства розпочато процедуру банкрутства, чому їх житло не було введене в експлуатацію вчасно — так, як це обумовлено у договорі, адже ні в 2007-му, ні на початку 2008 року кризи ще не було. Врешті, чому, отримавши понад 70% коштів для спорудження будинку, було виконано такий малий обсяг робіт (планові обсяги фінансування усього будівництва становлять 50 млн. грн.)?

Більше того, у заявці на добудову будинку за рахунок державної підтримки керівництво «Західпромбуду» вказало, що в об'єкт було вкладено 38 мільйонів гривень. Для добудови потрібно лише 12 мільйонів. Дивлячись на сам будинок (на фото), у це складно повірити. От і інвестори будівництва у цьому засумнівалися, тому на загальних зборах вирішили звернутися до прокуратури області, аби там з'ясували, чи не було факту шахрайства з використанням їх коштів з боку забудовника. Іншими словами, чи не використовувались їхні гроші для будівництва інших об'єктів.

Кореспонденту «Відомостей» вдалося задати ці запитання голові правління ЗАТ «Західпромбуд» Володимирові Кротюку.

— Обсяг виконаних робіт повністю відповідає 30 мільйонам вкладених коштів, — запевнив Володимир Євгенович. — Річ у тім, що люди вкладали гроші поступово. Для того, щоб розпочати будівництво, залучити відповідну техніку, матеріали, потрібно було вкласти значну суму. Адже ми першими у Луцьку почали споруджувати монолітно-каркасну багатоповерхівку. І вимушені були взяти кредити під заставу власного майна. Щоб придбати каркасну опалубку, створити новий бетонний блок, що вироблятиме бетонні вироби, щоб купити міксер для перевезення бетону і так далі. Це величезні гроші, які були кинуті, щоб розпочати будівництво. На сьогодні у недобудованому будинку залишилось непроданих 40 квартир. Коштів, виручених за них, буде достатньо, щоб профінансувати завершення будівництва.

— Коли за 30 мільйонів ви лише стіни звели, то невже всього 12 вам вистачить на завершення будівництва?

— Це лише на перший погляд складається враження, що цих коштів недостатньо. Я вже говорив, що ми використовуємо принципово інший метод ведення будівництва. Всі несучі конструкції у нас зроблені. Тепер давайте порахуємо: для закінчення покрівлі потрібно 2,5 млн., 4 мільйони треба на зовнішні стіни, 600 тисяч на ліфти, на вікна 1 мільйон 200 тисяч, двері — 540 тисяч, благоустрій — 500 тисяч. На внутрішні роботи 6-7 мільйонів. Підлога, двері, сантехніка заберуть ще 2-3 млн. Так що цих грошей дійсно вистачить для завершення будівництва.

— Говорять, що ви використовували гроші інвесторів будинку на інших об'єктах.

— Неправда. Адже це наш перший будинок і використати гроші на щось інше — це нонсенс. Інша справа, що поряд ми почали будувати ще один монолітно-каркасний будинок, який «зав’язаний» в одну систему подачі тепла, електроенергії, води і в одну структурну схему забезпечення внутрішньої забудови… От тільки це передбачало додаткове виділення коштів.

— Володимире Євгеновичу, всі розуміють, що кожен забудовник закладає у вартість метра квадратного певну рентабельність. Зважаючи на це, будинок за вкладених у нього 38 мільйонів гривень мав би бути збудованим.

— Рентабельність у нас по цьому об'єкту отримана за рахунок того, що на наступні подібні будинки, які ми планували зводити у Луцьку, вже не потрібно було б купувати ні опалубки, ні кранів, ні міксерів… А це дуже великі гроші.

— Тепер давайте поговоримо про процедуру банкрутства, яка порушена проти вашого підприємства. Чому ви не поінформували про це ваших інвесторів?

— Справу по банкрутству ініціювала фірма «Гран-інвест». Ми їм заборгували 230 тисяч гривень. Ні жильці, які купили у нас житло, ні я особисто про це не знали. Документи були передані на Мамсурова (адреса, за якою знаходиться офіс «Західпромбуду») іншому підприємству, яке орендує у нас приміщення. Вони там лежали. Так що без нашої участі проти нас почали справу. Ми подали документи на оскарження. Ряд підприємств, перед якими у нас значно більша заборгованість, ніж перед «Гран-інвестом», підтвердили свою готовність з нами працювати, аби ми самі могли погасити перед ними борги. Хочу наголосити, що, коли ми довідалися про початок процедури банкрутства, то підприємство подало інформацію про всіх осіб, які є нашими інвесторами. Адже ми хочемо добудувати житло, а не роздерибанити його і віддати незрозуміло кому.

— Як ви плануєте його добудувати, якщо не можете погасити навіть 230 тисяч гривень боргу перед «Гран-інвестом»?

— Хочу сказати, що саме по собі банкрутство не є негативним явищем. Хоча ми його не ініціювали і не хотіли бути банкрутами. Проте зараз ведеться мова про те, щоб дати можливість санації підприємства на 2-3 роки після оголошення його банкрутом. Це час, який передбачений законодавством, щоб дати можливість підприємству вийти зі складної економічної ситуації, погасити зобов'язання перед кредиторами і закінчити будинок. Такі переговори ведуться. Основні кредитори згідні йти на компроміс…

— Ви хочете сказати, що в період кризи вже знайшли інвесторів, які готові добудувати будинок?

— Ми зустрічалися з представниками «Індустріального союзу Донбасу». Можливо, вони нам допоможуть. На сьогодні ми опрацювали дуже багато інвестиційних схем, зараз працюємо з банками Лондона, Нью-Йорка, які вивчають ситуацію. І якщо буде підтримка місцевих органів самоврядування, жильців, я думаю, що ми знайдемо порозуміння. Тим паче, що можемо частину квартир виділити під соціальну сферу, частину віддати військовослужбовцям, працівникам МВС, частину хтось придбає, кошти не такі вже й великі… У нас є ще будинки. Укладений договір на будівництво 108-квартирного будинку з Міністерством оборони, яке також нам має виділити гроші, і ми працюватимемо.

— Люди говорили, що будинок на Липинського ввійшов до переліку тих, які мали добудувати за рахунок державних грошей.

— Ми дійсно подавали заявку. І в Мінрегіонбуді нібито наше питання вирішувалось позитивно. Проте справа про початок банкрутства все зіпсувала.

— Ви гарантуєте, що гроші людей не пропадуть?

— Власне кажучи, у нашій державі гарантувати щось дуже важко, але я зроблю все, щоб добудувати цей будинок.

Як бачимо, жодних гарантій голова правління «Західпромбуду» дати нинішнім інвесторам забудови не може: підприємство шукає нових інвесторів, які готові вкласти гроші у період економічної кризи у житло. Чи знайде? Разом з тим пайовики будинку на Липинського, 4 у Луцьку, з якими він зустрівся, від наміру йти до прокуратури відмовились. Вони повірили, що Володимир Кротюк таки добудує для них житло. В черговий раз повірили.