У Торчині зведуть завод із переробки картоплі

Волинські селяни нарешті матимуть куди збувати вирощену бульбу

У селищі Торчин функціонує одне з найкращих в області овочесховищ господарства «Родючість-Агро». З’явилося воно всього два роки тому, та плани має грандіозні. З нинішнього сховища, яке вміщує 730 тонн картоплі, постане потужне господарство, яке зможе взяти на зберігання 3200 тонн бараболі, яку не лише продаватимуть, а й перероблятимуть. А якщо взяти до уваги, що на Волині практично відсутні овочеві переробні заводи, то це частково вирішить «вічну» проблему селян — збут картоплі.

Чільник ТзОВ «Родючість-Агро» Володимир Шегедин розповів «Відомостям», що, хоча місцева влада і наголошує на відновленні колишніх колгоспних овочесховищ, почати їх реконструкцію або ж будівництво дуже важко.

— Почати будівництво овочесховища може не кожен, адже потрібні серйозні інвестиції, — каже Володимир Шегедин. — Коли ми починали будуватися, то розраховували на державну програму підтримки овочесховищ, за якою передбачалося відшкодування вартості будівництва до 20%. На оте «до», як правило, ніхто не звертає увагу. Думають, що повернуть 20%, а це сума чимала. Проте наш бізнес-план був добре прорахований, у ньому навіть прописаний пункт — «низька ціна на картоплю». Так і сталось, але овочесховище все одно себе окупає. Два роки тому був обвал ціни на картоплю, люди просили, щоб її забрали по 30 копійок, тоді як ми продавали по гривні за рахунок якісної та добре збереженої продукції.

 Стосовно державної підтримки, то з обласного бюджету господарство двічі отримувало кошти на будівництво по 25 тисяч гривень. Якщо зважити на те, що загальна вартість першої черги овочесховища сягнула півтора мільйона, то це, звісно ж, крапля в морі. Проте, як каже пан Шегедин, добре, що хоча б ці гроші компенсували й усіляко сприяли з документацією на будівництво.

Працює у господарстві всього 15 осіб, на сезонні роботи залучають ще кілька людей. Таку невелику кількість працівників господар пояснює максимальною автоматизацією виробництва. Наприклад, прийомний бункер автоматично ділить картоплю на три фракції — насіннєву, товарну і таку, що вже непридатна для використання. Люди тут теж працюють, але швидше як наглядачі за автоматикою — вони стежать, щоб картопля не була побитою та гнилою. Саме овочесховище обладнане міні-комп’ютером, на якому задаються температура повітря, вологість і режим зберігання.

«Відомості» поцікавились у господарника, чи достатньо в області овочесховищ, на що Володимир Йосипович відповів, мовляв, створювати їх активно не варто, бо вони не виправдовуватимуть себе.

— Інша річ — переробка овочів: якщо вона з’явиться, то без овочесховищ не обійтися. Тоді стане легше всім. Фермери бачитимуть, що є збут, і шукатимуть місця, де можна зберегти вирощену продукцію. Ми якраз і працюємо над тим, щоб почати переробляти картоплю. Оскільки наше господарство має статус насіннєвого, коли запустимо переробне виробництво, тісно співпрацюватимемо з населенням. Це потрібно тому, що не всі сорти бараболі підходять для переробки, тому ми пропонуємо людям купувати у нас насіння тих сортів, які придатні для неї, і ми гарантовано за хорошу ціну купимо у них вирощене, — поділився планами пан Шегедин.

Інакше кажучи, на базі торчинської  «Родючості-Агро» запровадять повний виробничий цикл: бараболю вирощують, зберігають і переробляють. Що конкретно робитимуть із бульби — картопляні пластівці чи картоплю фрі, наразі інвестори разом із директором господарства міркують і вже до кінця цього року обіцяють визначитися та почати зводити переробний завод.