Ціна сотки землі в престижних селах під Луцьком — у межах $1,5–4 тисячі

Останніми роками серед мешканців Луцька стало модним переїжджати із шумного міста у затишне передмістя. Ще б пак! Чого лише варті свіже і не загазоване повітря та вирощена власними руками городина! Тому лучани все частіше продають свої квартири або ж обмінюють їх на будинки в прилеглих до обласного центру селах. Цікаво те, що після переїзду мало хто хоче повертатися, мовляв, більше у квартири в багатоповерхівках — ні ногою. Однак, як з’ясувалося, вартість житла у приміській зоні кусається. «Відомості» вирішили дослідити, наскільки дорого змінити прописку на сільську, перебравшись за місто.

У Волинському агентстві нерухомості кажуть, що в останні місяці попит на житло у Луцьку та за його межами пожвавішав. Передусім це пов’язано зі змінами в законодавстві.

— Черговим «покращенням» від уряду є введення податку на нерухомість, — каже директор агентства Лариса Мусійчук. — Ця постанова Кабміну не була обговорена у Фонді держмайна, який є прямим її виконавцем. Не пройшла вона експертизу й у Мін’юсті. Добре, що цю постанову відклали, проте ажіотаж напередодні розворушив ринок житла. Пришвидшився він і через те, що з першого вересня вводиться обмеження на готівкові розрахунки. Якщо нерухомість коштує більше 150 тисяч гривень, то операції з нею можна здійснювати тільки через банки, депозитні рахунки. Інструкцій, як це робити правильно, поки немає. За попередніми оцінками фахівців, операції з нерухомістю подорожчають на 3–5%. Якщо раніше переоформлення середньої квартири вартувало дві тисячі гривень, то тепер обійдеться у п’ять. Зважаючи на все це, люди хотіли швидше переоформити нерухомість, було таке, що продавці скидали ціни. Покупці ж розраховували лише на ті гроші, які мали на цей момент.

За словами пані Мусійчук, із початку 2000-х років у зв’язку з тим, що вільної землі для приватного будівництва у Луцьку не стало, лучани масово почали виселятися до приміських територій.

Начальник міського управління земельних ресурсів Сергій Шабала підтвердив, що в обласному центрі вільних ділянок немає.

— Зараз земельні ділянки надаються переважно на старих територіях колишніх колгоспів. Скажімо, вулиця Гощанська — це колишня Ківерцівська територія, Прилуцька сільська рада. Колись люди, які живуть там по два-три десятки років чи навіть п’ятдесят, мали в колгоспі по 20–30 соток. Вони користуються ними до цього часу, якщо законно їх отримували, і сьогодні, якщо хочуть передати ділянку сину чи дочці, мають оренду та бажають, щоб там будувався хтось із їхніх родичів. То тільки за рахунок ущільнення нинішніх землекористувань люди можуть отримати дозвіл на будівництво. Вільних ділянок чи вільних кварталів житлової забудови, які можна було б надати, на сьогодні в міській раді немає, — повідав чиновник.

Першими селами, куди почали активно переїжджати лучани, були  Липини, Струмівка, Підгайці. Далі почали заселяти Боголюби, Тарасове, Зміїнець, Забороль. Ці напрямки, за словами Лариси Мусійчук, популярні й зараз.

— Ще до кризи 2008 року ці села вималювались як досить престижні місця для проживання. У зв’язку з тим, що Боратинська сільрада, на мою думку, є однією з кращих за інфраструктурою, дорогами, вивозом сміття, Рованці та Боратин теж увійшли до списку престижних приміських сіл. Небідні люди купували там ділянки, будували немаленькі будинки, зараз сплачують чималі податки, через що й інфраструктура у цих селах добре розвинена, — каже Лариса Нифонтівна.

Взагалі у селах нерухомість ділиться на три категорії. Перша — старе житло, яке збудували давно на ті гроші, які мали. Особливого архітектурного задуму там годі шукати — здебільшого будинок складається з двох кімнат і кухні. Не завжди у таких помешканнях є всі комунікації. Друга категорія — новіші будинки площею 80–110 квадратних метрів, зведені у 70–90-х роках. І третя — котеджі, масове будівництво яких стартувало у 2000-х.

— Переїжджаючи з міста у село, треба виходити з фінансових можливостей. Наприклад, є у Луцьку хороші великі квартири, та їх власники хочуть жити за містом. Відповідно вони можуть претендувати на будинок, збудований у 2000-х роках. Коштують котеджі від ста до трьохсот тисяч доларів. Скажу відверто, охочих достатньо. Вони продають свою квартиру, докладають гроші та купують новий будинок за містом. Будинки, зведені у 70–90-х, купують сім’ї, які просто хочуть жити у сільській місцевості й розраховують на ті кошти, які можна виручити лише від продажу квартири у Луцьку. В результаті такі покупці отримують одноповерховий будинок у передмісті, де є всі зручності. Старіші хатини купують люди, які не справляються з проживанням у місті: продукти дорогі, комунальні послуги теж влітають у копієчку. Тому можна квартиру продати і купити більш-менш пристойне житло у приміській зоні, провести газ, зробити косметичний ремонт, придбати автомобіль і їздити ним на роботу в Луцьк. Хоча й авто не обов’язково купувати, бо, на щастя, з прилеглих до обласного центру сіл легко можна дістатися маршрутками, — аналізує директорка агентства нерухомості.

Стосовно земельних ділянок, то «Відомості» з’ясували, що найдорожчими є ті, що на Липинському масиві, в селах Струмівка та Підгайці. Тут вартість сотки землі коливається від 1,5 до чотирьох тисяч доларів. В інших селах, від яких до Луцька 5–7 км, ціни трохи менші — від тисячі до двох тисяч доларів за соту гектара. Розцінки залежать і від того, наскільки далеко від ділянки комунікації. Якщо їх немає або ж вони далеко, то земля різко падає в ціні — сотку можна вторгувати і за 500 доларів.