До великих ям на дорогах луцьким комунальникам немає діла

Попри те, що ситуація з дорогами на Волині критична, міста і райони не поспішають використовувати кошти на їх ремонт. Таку сенсаційну заяву зробив днями начальник обласного управління промисловості Леонід Кирильчук. За його словами, ще жодної копійки не освоїли Луцький і Рожищенський райони. В містах ситуація не краща: літо добігає кінця, а шляхи досі всіяні ямами. До переліку «неслухняних» міст потрапив і Луцьк. Чому ж зволікають із ремонтом і які вулиці планують ремонтувати в обласному центрі, намагалися з’ясувати «Відомості».

На ремонт волинських доріг надійшло майже 55,2 мільйона гривень державної субвенції. За словами Леоніда Кирильчука, на початок липня використано всього 9,8 мільйона, а це лише 19% від заявленої суми. Лише 1% коштів використали у Шацькому районі, по 2% — у Камінь-Каширському, Ратнівському, Старовижівському і Турійському районах, 3% — в Іваничівському. В інших районах області ситуація трохи краща — від 11 до 27%.

Посадовець зазначив, що у містах обласного значення ситуація теж складна: Нововолинськ не освоїв жодної копійки на ремонт доріг, у Ковелі реалізували 8,5 мільйона з 11,4, у Луцьку використали лише 16,2 мільйона гривень із 20,8 можливих.

Чому так зволікають дорожники, ми поцікавились у начальника Служби автомобільних доріг у Волинській області Анатолія Посполітака.

З його слів стало відомо, що причина криється у затримці з перерахунком коштів, який проводить казначейство.

— У нас досі п’ять мільйонів гривень лежить у казначействі, хоча роботи з ремонту доріг давно виконані, причому на значно більшу суму, — повідав головний шляховик області.

Перший заступник голови облдержадміністрації Олександр Башкаленко каже, що міста і райони, які не виконують своїх зобов’язань щодо ремонту дорожніх шляхів, будуть змушені попрощатися з виділеними для них грішми, мовляв, їх перерахують успішнішим. Чи відберуть кошти у Луцька — питання часу. Проте ремонтувати в обласному центрі ще ой як багато.

«Відомості» вирішили самостійно проінспектувати стан дорожнього покриття міських вулиць. Деякі дороги вимагають капітального ремонту, зокрема вулиця Карпенка-Карого, яку, до слова, цьогоріч уже латали, та проспект Відродження — ці автошляхи просто розлазяться на очах.

На фото: Так виглядає вулиця Карпенка-Карого, яку вже латали цієї весни

Вразив підхід наших дорожників до ремонту. Приміром, до відмінно прокладеного проспекту Перемоги примикають невеличкі вулички, як-от Кузнецова. До речі, цього року ями на ній уже засипали. Так-так, засипали, але не латали. І тепер вони знову з’явилися, тільки вже більших розмірів і глибші — подекуди сягають 15 сантиметрів завглибшки. Невдоволені ремонтом Перемоги пішоходи, про яких дорожники, очевидно, забули. Тротуари та перехід навпроти будинку №9 та 5-ї школи залишилися зруйнованими. Також місцеві жителі скаржаться на в’їзд на територію СЗОШ №5, адже там замість асфальту одні ями, а в дощову погоду, за словами перехожих, тут узагалі не можна пройти.

На фото: До ідеального проспекту Перемоги примикає всіяна ямами вулиця Кузнецова

Те ж саме можна сказати про нещодавно урочисто відкритий вокзал. Площу перед ним зробили ідеально: розмітка, дорожні знаки, рівне покриття. Проте через кілька метрів Європа закінчується і починаються луцькі будні — ями та люки, що «танцюють» під колесами автомобілів. Найгірше ситуація виглядає на проспекті Грушевського. На вокзал ще сяк-так заїдеш, а вже коли повертаєшся назад, то яма на ямі, в окремих місцях асфальт ніби провалюється всередину, про люки годі й говорити — так і стрибають під колесами.

Немає слів — одні емоції від побаченої дороги, якою щоденно везуть хворих в обласну лікарню та породілей до Луцького пологового будинку. Вулиця Гулака-Артемовського постійно насичена транспортом, а дорога така, наче нею пройшла війна.

Незначні зауваження є до головної вулиці Луцька — проспекту Волі, який латаний-перелатаний, але їхати ним більш-менш можна. Потребує незначного ремонту і проспект Соборності. Жахливою до останнього часу була дорога біля торгового центру «Гостинець», але, на щастя, її почали ремонтувати.

Дізнатися у луцьких комунальників, які дороги ще ремонтуватимуть, виявилося не так просто. «Відомості» тиждень намагалися зв’язатися з керівництвом департаменту ЖКГ. Чільник Іван Кубіцький, за словами секретарки, перебував у відпустці. Тож інформацію стосовно доріг міг надати його заступник Микола Осіюк. А цей чолов’яга, як з’ясувалося, був настільки зайнятим, що на робочому місці не затримувався ні на мить. Журналісту випадково вдалося натрапити на нього у приймальній заступника мера Лариси Соколовської. Зауважте, що навіть до неї легше потрапити, ніж до надзвичайно зайнятого пана Осіюка. За кілька хвилин розмови ми встигли з’ясувати небагато.

— На цей момент проводиться капітальний ремонт перехрестя вулиць Соборності, Молоді, Єршова, Гордіюк, розпочато також капремонт вулиці Соборності, в тому числі перехрестя біля «Гостинця». Поточним ремонтом охопимо проспект Молоді. Вже зараз триває поточний ремонт шляхопроводу Гордіюк — Ківерцівська. Розпочато ремонтні роботи на вулиці Набережній, де з 29 липня проводитиметься асфальтування. Вже зроблено поточний ремонт вулиці Офіцерської, триває підготовка до асфальтування двору на проспекті Грушевського, 28. Виконавець робіт ДПМК приступає до робіт на дворових територіях вулиці Наливайка 2, 4, 6, Ветеранів, 13. Завершується поточний ремонт вулиці Корольова, тут же триває ремонт скверу біля пам’ятника Шевченку. Почали облаштовувати доріжки у сквері за РАЦСом. Розпочато ремонтні роботи у дворі на Відродження, 16, 14а, 14б, — розповів чиновник, пообіцявши продовжити розмову пізніше, бо ж дуже поспішав.

На фото: Вулиця Шевченка вкрита глибокими ямами

Більше Микола Осіюк на зв’язок не виходив — дзвінки на робочий і мобільний телефони ігнорував. Вважаємо, що більше міським комунальникам додати нічого, тож сподіватися, що ямковість на луцьких дорогах, тим паче зафіксованих на фотокамеру «Відомостей», буде ліквідована, не варто. Звичайно, добре, що ремонтують двори, проте, не привівши до ладу загальні дороги, витрачати кошти на прибудинкові території (в минулому номері ми наводили офіційну цифру — 770 тисяч гривень на один двір) для обмеженої кількості людей якось неправильно, а може, й нечесно.