Ігор Чуб дякує всім за допомогу

В критичну ситуацію журналіста підтримали друзі, колеги, влада, медики

Арістотель казав, що дружба – це одна душа на два тіла. Як на мене передусім допомога – це одна душа на два тіла. Коли моє тіло не у найкращому стані перебувало у відділенні реанімації Луцької міської клінічної лікарні, душею зі мною були не тільки мої рідні, а й співробітники фондів Бориса Клімчука «Рідна Волинь» (як і засновник фонду) та Ігоря Палиці «Новий Луцьк». Вони перерахували на лікарняний заклад кошти, достатні для того, щоб, перебуваючи у ньому ні я, ні мої рідні не турбувалися ані про жодну пігулку, ні про шприц. Спасибі!

Дякую за посильну допомогу колегам з редакцій газет «Віче-інформ» (і персонально Л. Г. Лень ), «Волинь-нова», «Волинська газета», “Відомості», усіх інших друкованих та кількох інтернет-видань, зокрема «Волинському інформаційному порталу». Величезне спасибі за підтримку усім моїм друзям, зокрема Новосаду Р. П., Бондаруку С. С, Кобаку І. М., Шуміку О.П.! Дякую за матеріальну допомогу людині, знайомство з котрою мені навіть важко пригадати – Л. І. Луцику. Особливе «спасибі» кажу людям, завдяки яким я, зрештою, й здатен написати цю подяку і продовжую життя – лікарю-анестезіологу Р. В. Мельнику, лікарю-нейрохірургу В. Л. Вознюку, усьому персоналу відділень реанімації та нейрохірургії Луцької міської клінічної лікарні та, звичайно ж, її головному лікарю Ларисі Петрівні Духневич. Процитуючи одного з людей, котрі першими прийшли мені на допомогу, скажу: мій корабель відремонтовано, він знову пішов у плавання. Дякую усім до цього причетним ще раз!

Ігор ЧУБ, журналіст.