Неперевершений талант «волинського Фаберже» Анатолія Бойка

Він оздоблює яєчні шкаралупи металом та дорогоцінним камінням і за це його називають «волинським Фаберже». 

Анатолій Бойко один такий на всю Україну, а можливо, і на весь світ. І це на пафосні слова про дивовижного земляка — його талант навіки закарбований у «Книзі рекордів України». 

Фіксували рекорд за номінацією «Найбільша колекція яєчної шкарлупи, оздобленої металом» 26 листопада 2015 року в приміщенні Верховної Ради України, де в Анатолія Бойка була персональна виставка. Правда, тоді лише двоє народних депутатів придбали його унікальні вироби: решта лише прицмокувала язиками, придивлялася, захоплювалася, але на мистецтво не витрачалася. А кошти майстрові потрібні, адже він не лише мріє потрапити до світової Книги рекордів, але й навчати інших унікальному мистецтву. 

«Я прямий претендент на Гіннеса. Але це комерційна структура, і ціна питання там починається від 10 тисяч доларів. Лише магнат може собі дозволити потрапити в цю Книгу світових рекордів або ж рекорд профінансує солідний спонсор. Знаю одного чоловіка з Києва, який туди потрапив. Його рекорд профінансував мультимільйонер, і в Книзі рекордів так і записано — рекорд профінансував такий то пан. На жаль, знайти на Волині таку людину, яка б була готовою викинути на фіксування рекорду 10 тисяч доларів — не реально. У багатих думки не про мистецтво, а про гроші. Та й не хочуть вони виходити на загальний осуд, адже тоді можуть докопатися до їхніх не задекларованих, а реальних, статків», — ділиться думками майстер. 

Після фіксації в Києві рекорду «Найбільша колекція яєчної шкарлупи, оздобленої металом» та виходу на всеукраїнський рівень, Анатолій Бойко почав отримувати пропозиції переїхати з Володимира-Волинського до інших, більших міст: 

«Кличуть у Хмельницький. Кажуть, якщо в себе в місті нічого не доб’єшся — переїжджай до нас. Один дзвінок — і матимеш квартиру та майстерню. Я не поспішаю їхати з любого моєму серцю Володимира. Я поїздив по світу, бачив багато міст, але тут спокійно, а життя тече якось повільніше, ніж у великих містах. Тому від ідеї відкрити тут школу, в якій навчатиму мистецтву різьби по яєчній шкарлупі, не відмовляюся. Місцева влада обіцяє допомогти. Також хочу запропонувати демобілізованим бійцям АТО арт-терапію, оскільки для них важливо знайти те, чим можна вгамувати фізичний та душевний біль. 

Я дуже хочу, щоб Володимир став туристичним центром, як Коломия. Це дуже гарне прикарпатське містечко, де влада разом з митцями та підприємцями зуміла так його «забрендити», що до нього туристи їдуть з усього світу. Ну і, звичайно, музей писанкарства — це їхня перлина. Директор музею розповіла, що в перші роки вони були в збитках, а потім, як розпочався туристичний бум, то лік гостей пішов на десятки тисяч. Щорічно бюджет міста від туристів має прибуток у 100 тисяч євро».

Наразі майстерня Анатолія Бойка — це дві невеличкі кімнати в будівлі 1929 року. В одній — майстер працює над своїми шедеврами, а в іншій — своєрідна виставкова зала. Правда, зараз у ній не так і багато експонатів. 87 яєць перебувають на виставці в єдиному в світі музеї писанкарства в Коломиї на Франківщині. 

Ще раніше, в знак галантності, на одній із столичних виставок пан Анатолій подарував яйце дружині Президента України — Марині Порошенко. Та обіцяла поставити його Петру Олексійовичу на робочий стіл. 

Загалом Анатолій Бойко опанував 14 видів мистецтва. І каже, що це не межа — зараз він опановує ще один. Який саме — поки що таємниця.

«У мене є роботи, де поєднано три види мистецтва. Планую з оздоблених яєць виготовляти роботи-трансформери, які  легко зможуть змінювати свою форму. Виділити якийсь один вид мистецтва, котрий приносить найбільше задоволення, — не можу. Я чергую свої роботи, бо монотонна діяльність рано чи пізно набридає. Тоді перекидаюся на той вид мистецтва, за яким скучив. За рік поетапно переходжу всі види: від живопису до вишивки, від різьби до берести», — розповідає митець. 

У кожне зі своїх коштовних яєць  пан Анатолій зашифровує символи: трипільські, слов’янські, єгипетські, кельтські і, звичайно ж, традиційні українські. Цю прадавню мову символів митець опанував досконало.

Техніку ковки по яєчній шкаралупі та вирізьблювання Анатолій Бойко опанував самостійно. Для роботи майстер використовує курячі, індичі, качині та навіть перепелині та страусині яйця. Обковує їх міддю, латунню, алюмінієм і сріблом. Деякі роботи прикрашає бурштином, малахітом, агатом, оксидіаном, бірюзою та яшмою. Ескізів майстер не робить — бере яйце в руки і вже знає, як воно має виглядати. 

«Для роботи годяться тільки домашні яйця, бо вони мають міцну шкаралупу,  — розповідає Анатолій Бойко. — Яйце видуваю, мию, просушую та обов’язково освячую. Тільки після цього стаю до роботи. Яйце обковую металом і починаю все зайве вирізати. Роблю це бор-машиною або алмазним буром. Залежно від того, який саме виріб має вийти в підсумку, на роботу йде від кількох днів до місяця. Є в мене яйце, в якому 4 200 дірочок. 

Є в колекції роботи з секретом, які можна використовувати як потаємні сховки. Одна жінка замовила таке коване яйце з секретом. Каже, щоб секрет знала тільки я, бо треба від чоловіка дещо ховати». 

Дорогоцінні та унікальні яйця Анатолія Бойка розійшлися по всьому світу. Є вони в Англії, Канаді, Німеччині, США, Японії, Іспанії та Польщі. В Україні їх купують рідше, часті умілець обмінює їх на коштовне каміння та матеріали для роботи.

Українські митці зараз лише відкриваються світові — і вони мають, що показати. Якщо раніше, за Союзу, віталася загальна робітничо-колгоспна тематика, а національне мистецтво вважалося ледь не ворожим, то тепер пішло відродження всього українського. І тисячу разів приємно, що на Волині є такі митці-самородки, як Анатолій Бойко. 

Ярослава ВОЗНЮК