Волинські археологи розкрили таємниці Любитова

Наприкінці 2015 року завершила свою роботу спільна розвідкова археологічна експедиція ДП «Волинські старожитності» (Олексій Златогорський, Дмитро Дем’янчук, Андрій Трофімук) та Волинського краєзнавчого  музею (Михайло Вашета, Тарас Верба) у с. Любитів Ковельського району Волинської області. На прохання місцевої громади Свято-Покровської церкви і ієрея о.Василя проведено дослідження на місці перенесення церкви, що нині під тиском часом розвалюється і може завалитися.

  На території села дані про пам’ятки археології відсутні. Проте, в околицях відома так звана «Обухівська могила», яка згідно з переказами, насипана на честь загиблого в бою партизана 1812 року підполковника Обухова.

Село уперше згадується у 1545 році як маєток господарського боярина Ванька Білостоцького. У 1570 р. Любитів належав вже до відомої родини шляхтичів Гулевичів. Після 1569 р. велика земельна власність в селі переходить у польські руки і належить до багатьох землевласників. Наприкінці ХІХ ст. Любитів відвідувала Леся Українка, тут вона заприятелювала з родиною російських революціонерів-засланців Моровських.

Дерев’яна церква Св.Покрови побудована у 1794 році. При візуальному обстеженні території пам’ятки виявилося, що внаслідок нівелювання середини 1960-х років, вона змінила свій первинний вигляд. Фундаменти церкви сильно прогнили і вона дає значний нахил – може завалитися.

Розвідковий розкоп розмірами 12,0х6,0 м закладено археологами у західній частині ділянки, на місці, куди заплановано переносити церкву. По всій площі ділянки з глибини 0,10 м до 0,60 м від денної поверхні спостерігався перевідкладений шар, в якому на наше диво виявлено до 60 фрагментів людських останків, що лежали не в анатомічному порядку. Супровідний матеріал при похованих складався з фрагментів кераміки XVII-XVIIІ ст., «рядових» монет того часу: солідів Яна ІІІ Казимира, Августа ІІІ, гроша Станіслава Понятовського, соліда Фрідріха-Вільгельма та фрагментів одягу. У східній стінці розкопу виявлену і цеглу-пальчатку, характерну для XVII ст.

Коли існувало захоронення і коли і ким воно було знищено історичні джерела мовчать. Не пам’ятають про могилки і старожили села. Ймовірно, церква Св.Покрови будувалася у цей період – в середині чи наприкінці XVII ст. (а не у 1794 р.) і при ній було влаштовано кладовище. Поки що це залишається таємницею історії волинського села. 

Наприкінці 2015 року завершила свою роботу спільна розвідкова археологічна експедиція ДП «Волинські старожитності» (Олексій Златогорський, Дмитро Дем’янчук, Андрій Трофімук) та Волинського краєзнавчого  музею (Михайло Вашета, Тарас Верба) у с. Любитів Ковельського району Волинської області. На прохання місцевої громади Свято-Покровської церкви і ієрея о.Василя проведено дослідження на місці перенесення церкви, що нині під тиском часом розвалюється і може завалитися.

  На території села дані про пам’ятки археології відсутні. Проте, в околицях відома так звана «Обухівська могила», яка згідно з переказами, насипана на честь загиблого в бою партизана 1812 року підполковника Обухова.

Село уперше згадується у 1545 році як маєток господарського боярина Ванька Білостоцького. У 1570 р. Любитів належав вже до відомої родини шляхтичів Гулевичів. Після 1569 р. велика земельна власність в селі переходить у польські руки і належить до багатьох землевласників. Наприкінці ХІХ ст. Любитів відвідувала Леся Українка, тут вона заприятелювала з родиною російських революціонерів-засланців Моровських.

Дерев’яна церква Св.Покрови побудована у 1794 році. При візуальному обстеженні території пам’ятки виявилося, що внаслідок нівелювання середини 1960-х років, вона змінила свій первинний вигляд. Фундаменти церкви сильно прогнили і вона дає значний нахил – може завалитися.

Розвідковий розкоп розмірами 12,0х6,0 м закладено археологами у західній частині ділянки, на місці, куди заплановано переносити церкву. По всій площі ділянки з глибини 0,10 м до 0,60 м від денної поверхні спостерігався перевідкладений шар, в якому на наше диво виявлено до 60 фрагментів людських останків, що лежали не в анатомічному порядку. Супровідний матеріал при похованих складався з фрагментів кераміки XVII-XVIIІ ст., «рядових» монет того часу: солідів Яна ІІІ Казимира, Августа ІІІ, гроша Станіслава Понятовського, соліда Фрідріха-Вільгельма та фрагментів одягу. У східній стінці розкопу виявлену і цеглу-пальчатку, характерну для XVII ст.

Коли існувало захоронення і коли і ким воно було знищено історичні джерела мовчать. Не пам’ятають про могилки і старожили села. Ймовірно, церква Св.Покрови будувалася у цей період – в середині чи наприкінці XVII ст. (а не у 1794 р.) і при ній було влаштовано кладовище. Поки що це залишається таємницею історії волинського села. 

Планується антропологічне дослідження решток та дослідження тканини.