На Поліссі хочуть відродити виробництво сапропелю

Питна вода та продукти харчування є визначальними чинниками здоров’я нації. Але упродовж останніх десятиліть Україна, на жаль, не може похвалитися ні якістю води, ні ринком екологічно чистих продуктів. Зниження культури землеробства значно пов’язане зі зменшенням поголів’я великої рогатої худоби, тобто з виробництвом органічних добрив, збільшенням використання мінеральних речовин, що негативно позначається й на якості ґрунтів. Світові аналітики стверджують, що майже 60% земель, зокрема й українських, на яких вирощуються сільськогосподарські культури, можна вважати зонами екологічного лиха. Якщо продовжувати їх забруднювати, то передбачити такий вплив на окремі екологічні системи дуже важко. Єдиним виходом залишаються пошуки альтернативних видів добрив, що не завдаватимуть шкоди природі та зможуть забезпечити країну якісними продуктами харчування.

Винаходити велосипед не варто, бо людство вже давно отримало підмогу в аграрній галузі у вигляді сапропелю, тобто відкладень прісноводних водойм, що складаються з органічних речовин та мінеральних домішок, які формуються в результаті тривалих природних процесів із залишків рослинних і тваринних організмів, що їх заселяють. Волинські озера та річки є добрим підґрунтям для виробництва цього виду органіки. Однак із певних причин мало хто береться за розробку сапропелевих родовищ. А варто було б, оскільки користь із цього подвійна. По-перше, звільнені від сапропелю озера вважаються резервуарами прісної води. По-друге, його можна використовувати не лише як добриво, завдяки якому на 20–45% зростає врожайність сільськогосподарських культур, а й в інших галузях: фармацевтичній, енергетичній, будівельній. Із сапропелю виготовляють тепло- і шумопоглинальні матеріали, бурові розчини і сорбенти, коагулянти, різного роду суспензії та витяжки. Цілющі аплікації з нього виліковують чимало серйозних захворювань.

Як засвідчує світова практика, в пустельних і заболочених місцях продукцію, виготовлену із сапропелю, використовують для рекультивації та ґрунтоутворення, завдяки їй відновлюють засмічені радіонуклідами та важкими металами земельні ділянки. То чому ми недооцінюємо цей вид корисних копалин при тому, що, за інформацією з Інтернету, на світовому ринку 1 тонна 65-процентного озерного сапропелю вартує від 300 американських доларів?

Із 23 мальовничих озер, що розташовані у Старовижівському районі, таких як, скажімо, Біле та Піщане, в кількох є чималі поклади цих корисних копалин. В одному з них — озері Синове — фірма «Волиньсапрофос» здійснювала видобуток сапропелю з 1996 року. Воно має площу майже 190 гектарів, із яких 140 придатні для видобування сапропелю. Середній шар цих корисних копалин становить 5,6 метра. За дослідженнями спеціалістів, загальна кількість запасів сапропелю при вологості 60% тут — майже 2 мільйони тонн. Одначе діяльність товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньсапрофос» не увінчалася успіхом, а жителі навколишніх сіл не отримали бажаних робочих місць, на які сподівалися, тому в грудні минулого року в бізнесу змінився власник — його придбало ТзОВ «Корнер».

— Ми повністю змінили технологію видобування сапропелю та виробництва з нього добрив на зразок нашого чорнозему, — каже нинішній директор «Волиньсапрофосу» Олександр Антропов. — Найбільшою проблемою попередників було те, що вони не змогли відібрати зі сапропелю вологу, що становила більше 90%. Для потреб виробництва плануємо збудувати фільтраційну станцію. Вода відкачуватиметься і подаватиметься у бункер-відстійник, де вона також відбиратиметься. Свою роль відіграють і сушарні. На другому поверсі комплексу буде облаштована лінія упаковки готової продукції. У планах — будівництво адміністративно-побутового приміщення з їдальнею.

Від попередніх власників «Корнеру» дісталися практично голі виробничі стіни. Поки фірма оформляла документи, як у нас уже стало звичкою, хтось порізав на брухт крани та баржу. Знищили цех комплектації... І не тільки. Нині доведеться придбати дизельну електростанцію, спеціальні дизельні багатоцільові автонавантажувачі, плавучу насосну станцію, післяфільтраційний накопичувальний бункер, станцію фільтрації сапропелю, лінію дотації, фасування й упаковки в мішки сипучих добрив, лінію із сушіння та переробки торфу тощо — витрати значні, але, схоже, економічно виправдані.

— Виробнича потужність комплексу становитиме не менше 3500 тонн добрив (5000 кубічних метрів), — продовжує Олександр Дмитрович. — Частину їх реалізовуватимемо за кордоном, маємо вихід на ринки збуту, решту залишатимемо для вітчизняних потреб. Добування сапропелю і його переробка буде відбуватися впродовж весняно-осіннього сезону. Оскільки при виробництві таких органічних добрив використовується 60 відсотків сапропелю і 40 — торфу, то останній планували завозити з Маневичів, але тривають перемовини з виробником зі Старої Вижівки — фірмою «Паливоторф» — про партнерство. Унікальність нашої технології видобування сапропелю полягає в тому, що, користуючись японським насосом, не руйнуємо ні пісок, ні прошарок, ні джерел, що б’ють на дні, бо не «доходимо» до нього на півметра. До роботи на підприємстві маємо наміри залучити 95 штатних працівників із середньомісячною заробітною платою 3,5 тисячі гривень. Комплекс працюватиме у дві зміни.

Олександр Антропов розповідає, що із сапропелю за сучасними технологіями будуть вироблятися рідкі органічні добрива та такі ж біостимулятори рослин. На його думку, такий комплекс добрив сьогодні вкрай необхідний усім північноафриканським країнам і країнам Перської затоки, які не мають у ґрунті органіки (гумусу) та залиті впродовж останніх 70 років хімічними добривами, що негативно позначається на здоров’ї людей.

На сьогодні підприємство «Волиньсапрофос», згідно з відповідним договором 2006 року, сплачує орендну плату за довгострокове користування земельною ділянкою, на якій розміщені виробничі приміщення, та за плесо в сумі 10% від нормативно-грошової оцінки землі, що може змінитися на користь громад уже найближчим часом, у Синівську та Соколищенську сільські ради.

У контексті згадуваних подій нові власники ТзОВ «Волиньсапрофос» звернулися до Старовижівської районної ради з проханням надати згоду на право користування надрами (розробку родовища сапропелю) на території тих же Соколищенської та Синівської сільських рад. Це питання розглянула 49-а позачергова виїзна сесія районної ради, в якій узяли участь 27 із 38 депутатів самоврядного органу. Вони оглянули базу з видобування сапропелю, точніше, те, що від неї зосталося, ознайомилися з бізнес-проектом нових власників. Палкі дискусії довкола важливого питання породили чимало усіляких думок: від схвалення до сумнівів і підозр.

На фото: Так поки що виглядає база, де заплановано випуск добрив із сапропелю

Найперше, чого би хотіли депутати райради, — щоб компанія була зареєстрована на території Старовижівського району, а отже, сплачувані нею податки працювали на користь місцевій громаді. Інше — орендна плата за плесо має буди відповідною й цього літа, у зв’язку із закінченням попереднього договору, повинна зрости. А ще — аби інвестор дотримав слова і виконав обіцяне щодо розбудови інфраструктури Синівської та Соколищенської сільських рад.

Вони цікавилися, чи є ТзОВ «Корнер» і тепер її дочірня компанія «Волиньсапрофос» учасниками якихось державних програм, де часто виникають різного роду корупційні оборудки, й отримали заперечну відповідь. Депутат Володимир Блінов висловив свої сумніви в тому, чи підтримують місцеві громади співпрацю з інвесторами, адже їхні попередники не виконали обіцянок. Натомість Синівський сільський голова Олександр Коцюбчик запевнив, що в селі відбулися сходи селян і люди не проти, щоб на озері господарювали виробники сапропелю та добрив із нього.

З цього приводу я поцікавилася також думкою Соколищенського сільського голови Марії Тищук, котра не змогла взяти участь у роботі сесії. Марія Федорівна прокоментувала, що в громади, яку вона представляє, такої одностайності немає. Втім, 23 депутати районної ради із 27 присутніх усе ж надали згоду на право користування надрами і розробку родовища сапропелю на о. Синове. Чи зрушить справа з місця, покаже час, адже директор ТзОВ «Волиньсапрофос» Олександр Антропов запевнив, що вже в кінці жовтня комплекс має запрацювати. Чекати залишилося недовго.