Нововолинськ починався з «бурси»
Колись давно, ще на початку 50-х років, у Прибузькому краї розпочалося будівництво вугільних шахт, до якого були залучені спеціалісти й молодь як Львівщини, Рівненщини, Волині, так і з інших куточків Радянського Союзу. Тому виникла гостра проблема підготовки професійних шахтарських і будівельних кадрів. Саме з цією метою була відкрита гірничопромислова школа тоді ще у робітничому селищі, а згодом — місті Нововолинськ, у яке воно перетворилося. Серед професій, затребуваних у народному господарстві, були помічник машиніста гірничих комбайнів, машиніст-моторист шахтних машин та установок, електрослюсар, арматурник-бетонник, сантехнік-монтажник, муляр-лицювальник, штукатур-фасадник, робітник машинних справ. Усього з 1953 по 1962 роки ГПШ № 1 щороку готувала біля 200 кваліфікованих робітників. Із часом школа пройшла кілька реорганізацій, і сьогодні це вище професійне училище № 1 «Нововолинське».
— Будівництво Нововолинська починали випускники нашого училища, — розповідає викладач спецдисциплін, спеціаліст вищої категорії, старший викладач і відмінник освіти Людмила Попова, за плечима якої 34 роки стажу. — Першими будівлями були бараки біля автовокзалу. Оскільки 50-і роки стали періодом відбудови країни після війни, то спеціалістів на той час катастрофічно не вистачало. Саме з цією метою була започаткована школа, яка з часом реорганізувалась у ВПУ № 1 «Нововолинське». Викладачем будівельної справи та людиною, під керівництвом якої почалась розбудова міста, був військовий льотчик із Ленінграда Олександр Образовський.
До речі, всі будівельні й оздоблювальні роботи у стінах училища також виконані руками учнів. Їхні роботи можна побачити не тільки у Нововолинську, а й поза його межами. Зокрема, хлопці діляться досвідом зі спеціалістами Німеччини та Польщі. Сьогодні не можна не згадати будівельника Петра Адамчука, який навчався в училищі. Його роботи можна побачити у монастирі, який він розписував. А ще у місті нещодавно пройшла виставка картин митця. Кошти, виручені за роботи, Петро перерахував бійцям АТО.
У ресторанному бізнесі більш затребувані чоловіки
— Вміти правильно та зі смаком сервірувати стіл, презентувати страву, допомогти зробити вибір із меню, «начаклувати» смачний і різноманітний асортимент алкогольних і безалкогольних напоїв, приготувати холодні та гарячі страви, виготовити кондитерські вироби — всіма цими й багатьма іншими навиками володіють справжні майстри ресторанного бізнесу — кухарі, кондитери, бармени й офіціанти, — ділиться викладач спецдисциплін, спеціаліст вищої категорії, відмінник освіти Галина Ненько. — На базі нашого училища ось уже чимало років готують професійні кадри за цими спеціальностями. Робити змішані безалкогольні напої студенти вчаться у лабораторії. Попрактикуватися мають можливість у нашій навчально-виробничій дільниці кафе «Орхідея», яке є гордістю ВПУ й окрасою міста. Випускники працюють і далеко за межами області. Деякі навіть за межами України. Одна випускниця проживає і трудиться в Росії, у невеличкому містечку Барвиха, що під Москвою. Вона адміністратор ресторану. Коли почався конфлікт України з РФ, дівчина переживала, що це відобразиться на ставленні до неї і вона буде змушена покинути роботу. Але відвідувачам адміністраторка настільки сподобалася своєю привітністю і професіоналізмом, що більшість із них, дізнавшись про те, що вона українка, стали ласкаво називати її «бандерівочкою». А взагалі, у ресторанному бізнесі в якості обслуговувального персоналу більш затребувані чоловіки. Підприємці мотивують це тим, що дівчата віддають перевагу родині й робота для них відходить на другий план. До того ж і більшість клієнтів висловлює бажання, щоб їх обслуговували чоловіки.
Студенти ремонтували техніку для 51-ї ОМБр
— Зростання кількості машинного транспорту сприяє збільшенню кількості СТО, а разом з тим є потреба в залученні кваліфікованих кадрів, — ділиться майстер виробничого навчання Віктор Гнедько, за плечима якого 23 роки стажу в училищі. — Наші хлопці досить успішно вчаться майстерності ремонту автомобілів, застосовуючи новітні технології. Дехто заснував власні автосервіси. Коли починалась АТО, хлопці із задоволенням ремонтували техніку нашим військовим із 51-ї ОМБр.
Нововолинські вишиванки розкуповують на ярмарках
— На базі училища навчають кравецької та вишивальної справ, — каже викладач спецдисциплін, спеціаліст ІІ категорії, переможець обласного конкурсу серед викладачів професійно-технічної освіти Наталія Ошкалюк. — Вишиванки успішно конкурують із роботами інших західних вишивальниць. Неповторні орнаменти, вишиті гладдю, хрестиком, мережкою, бісером і машинною вишивкою, можна побачити на сукнях, блузах та спідницях, що мають величезний попит. Окрім того, дівчата вчаться моделювати одяг, розробляти нові конструкції та шити постільну білизну й асортимент легкого одягу.
На фото: Вишиванки
Поєднали навчання із допомогою сиротам
— Я навчаюся на 2-му курсі на кухаря-кондитера, — каже голова учнівського самоврядування Олена Деркач. — Навчання поєдную з волонтерською діяльністю і створенням різноманітних проектів, один із яких має назву «Допоможемо дітям-сиротам». У його рамках зібрали іграшки і передали їх у дитячий центр. Також здійснили добровільний збір коштів для допомоги воїнам АТО, за які були закуплені рації.
«Горджусь, що працюю у «бурсі»
— Професійні училища завжди називали «бурсою». Слово «бурса» означає «нижче духовне училище», я ж горджуся, що працюю у «бурсі», — з посмішкою каже викладач гірничих дисциплін Тамара Харевич. — За 61 рік свого існування училище випустило більше ніж 50 тисяч висококваліфікованих спеціалістів для вугільної, харчової, будівельної та швейної промисловості міста й регіону.