Валерій Золотухін відкрито жив на дві сім’ї

Минулого тижня в селі Бистрий Істок, що на Алтаї, поховали народного артиста РРФСР Валерія Золотухіна. Такою була його передсмертна воля — віднайти останній прихисток у місці, де народився. Попри всю неоднозначність постаті актора, за відгуками, він був людиною доброю, надзвичайно відповідальною та вразливою.

— Тато був головою колгоспу, а мама — простою сільською трудівницею, — розповідав про своїх батьків Золотухін. — Вихованням дітей, яких було п’ятеро (я — найменший у сім’ї), в основному опікувалася матір. Вона була дуже роботящою, з нами, дітьми, завжди лагідна та добра. А судячи зі стосунків із батьком, мама мала міцний характер. І якщо вона вже наполягала на своєму, то зламати її було важко. Вдома тато бував, коли діти вже міцно спали, йшов на роботу о п’ятій годині, а вертався опівночі. Вона, як і кожна проста сільська жінка, тримала на своїх плечах усе господарство і дітям лад давала. Мовчки переносила всі сварки та неприємності з чоловіком, який був суворим і вимогливим.

Після закінчення школи Валерій Золотухін поїхав до Москви та вступив у ГІТІС (нині — Російський університет театрального мистецтва). З 1964 року почав працювати в Театрі на Таганці. Він зіграв безліч різнопланових ролей. А у виставі «Бенкет під час чуми» мав одразу чотири ролі — Герцога, Дона Гуана, Фауста і Мефістофеля.

У 1965 році Золотухін уперше знявся в кіно, зігравши Петра Трофимова в історико-пригодницькому фільмі «Пакет». Великий глядацький успіх мав і «Господар тайги» (1968), де актор грав дільничного Сережкіна. У цій картині Золотухін працював у парі зі своїм другом Володимиром Висоцьким. У 1971-му на екрани вийшла музична комедія про громадянську війну «Бумбараш», у якій артист виконав головну роль і співав пісні на вірші Юлія Кіма. Фільм приніс Валерію Сергійовичу величезну популярність і на довгі роки став його візиткою.

Всього за акторську кар’єру Валерій Золотухін знявся в понад 80 фільмах.

Серед останніх картин — серіал «Ділянка» (2003), в якому актор, вміло змішуючи комічні та драматичні фарби, зіграв старого на прізвисько Халі-Галі. У фільмах «Нічна варта» (2004) та «Денна варта» (2005) він грав вампіра в літах. У 2005 році вийшла екранізація роману Михайла Булгакова «Майстер і Маргарита» режисера Володимира Бортка, в якій Золотухін знявся в ролі Босого. У 2009-му побачив світ фільм «Чорна блискавка», в якому йому дісталася роль винахідника Перепьолкіна. У 2012 році актор зіграв у стрічці «Бригада: Спадкоємець» — продовженні культового серіалу 2002 року.

Крім того, артист брав участь в озвучуванні багатьох відомих картин, серед яких «12 стільців», «Іван Васильович змінює професію». Він є автором багатьох художніх і публіцистичних книг.

Золотухін був двічі одружений. Від першого шлюбу з актрисою Ніною Шацькою у нього народився син Денис, який став православним священиком.

— Ми вчилися з нею на одному курсі інституту театрального мистецтва у Москві, — розповідав про своє перше кохання актор. — Дівчина була красунею і відразу підкорила моє серце, та я думав, що для мене, простого сільського хлопця, Ніна Шацька недосяжна. І глибоко помилявся. У нас із нею почався бурхливий роман, який закінчився на п’ятому курсі весіллям. До речі, зіграли його у День закоханих — 14 лютого, хоча про це свято у радянські часи майже ніхто не чув. Ніна, будучи ще студенткою, вже знімалась у кіно і була відома глядачам, я працював у театрі та був маловідомим. Якось ми з дружиною поїхали відпочивати у моє рідне село в Алтайський край. Із цього приводу в сільському клубі нам влаштували творчий вечір. А згодом в «Алтайській правді» написали: «Наше село відвідала відома актриса Ніна Шацька зі своїм чоловіком». Ми прожили з нею п’ятнадцять років, у нас народився син Денис, а потім... Ніна пішла до Леоніда Філатова. Таке життя... Та я дуже вдячний Льоні, що він зумів гідно виховати мого сина.

З другою дружиною Тамарою Золотухін познайомився на зйомках фільму «Єдина», де вона працювала помічником режисера. Від цього шлюбу народився син Сергій, який був барабанщиком у рок-групі «Мертві дельфіни», проте у 2007 році загинув.

У 2004 році у Валерія Золотухіна народився ще один, наймолодший, син Іван від актриси Театру на Таганці Ірини Ліндт. Тоді було багато пліток про особисте життя актора, адже він фактично відкрито жив на дві сім’ї: маючи жінку Тамару, завів дитину від театралки Ліндт. Його позиція була такою: не міг розлучитися з дружиною, але й не міг не бути з Ірою.

На фото: Валерій Золотухін та Ірина Ліндт

— Тамара — це та жінка, з якою у мене зареєстрований шлюб у паспорті, — казав Золотухін. — Ірина — кохана жінка, яка захотіла сім років тому народити мені дитину, проте дружиною я її назвати не можу. Іра, слава Богу, не дістає мене розмовами про розлучення, спільне життя, а Тома ніколи не влаштовує вдома сцени ревнощів. Нашим із Тамарою стосункам понад тридцять років, вона мені близька з багатьох причин, і вже давно більше, ніж дружина. Та це не означає, що їй не боляче дивитись, як іду до Ірини. Ірі також не по собі, коли я збираюся до Томи, а маленький син залишається з нею. Він дивиться на двері та не може зрозуміти, куди це тато йде, чому йде... І мені тоді також не солодко. У мене виходить якийсь мусульманський вектор... А якщо серйозно, то я кожній своїй жінці вдячний за розуміння та підтримку. Ніна завжди ладнала з Тамарою. А коли помер Льоня, вона стала запрошувати нас на зустрічі Нового року. Ось так і збираємося за одним святковим столом — Ніна, Тамара та я з Іриною. Хоча мої офіційні дружини поки що не дуже приймають Іру. Мине якийсь час, і, думаю, вони обов’язково знайдуть із нею спільну мову.

Валерій Золотухін залишив заповіт. Але що він у ньому вказав, буде відомо лише через сорок днів, коли нотаріус оголосить волю покійного. Колишня дружина Ніна Шацька припускає, що актор більшу частину заповів молодшому синові Вані від Ірини Ліндт.