Білоруським бізнесменам вигідно розвивати деревообробне виробництво на Волині

Одним із підприємств, яке залучило найбільше іноземних інвестицій в економіку Ковельського району, є ТзОВ «Укрдорс», яке функціонує у селищі Люблинець. Білорус Ігор Турцевич веде бізнес в Україні вже шість років. У грудні 2009-го разом з партнерами викупили корпоративні права на одне з деревообробних підприємств Ковельщини та заснували на його базі ТзОВ «Укрдорс», яке спеціалізується на виробництві міжкімнатних дверей під торговою маркою «Двері Білорусі». Про те, чим привабила Волинь білоруських бізнесменів, а також про те, як розвивається тепер підприємство, дізнавалися «Відомості».

Про «Укрдорс» дуже хороші відгуки у місцевої влади. Як розповів перший заступник голови райдержадміністрації Борис Андріюк, керівництво підприємства інвестує у вітчизняний бізнес, вчасно сплачує податки. За півроку вони сплатили платежів до бюджету та позабюджетних фондів на суму понад 700 тисяч гривень. Підприємство забезпечує підтримку соціального розвитку селища Люблинець, зокрема, надає фінансову допомогу місцевій футбольній команді, а головне — тут створюють робочі місця та вчасно виплачують зарплату. Сьогодні тут трудиться 130 працівників, а середня зарплата — 1400-1600 грн.

— Просимо місцеву владу виділити нам трохи землі для розширення виробництва, — розповідає виконавчий директор Ростислав Сиротюк, розпочинаючи екскурсію по підприємству. — На сьогодні продукцію реалізовуємо у Білорусі, Росії, Молдові та по Україні. Хочемо виходити на європейський ринок, однак необхідно модернізувати обладнання. А то маємо парадокси — Європа у нас закуповує сировину, а потім нам же продає готові вироби. Тому ми повинні стати конкурентоспроможними. На сьогодні за місяць переробляємо від 300 до 400 кубів деревини та виготовляємо до трьох тисяч міжкімнатних дверей європейської якості.
Двері, виготовлені тут, й насправді є добротними, міцними, ще й за дизайном привабливі. Директор провів у цехи та розповів про технологію виготовлення продукції.

— У нас є свої лісопильний комплекс, сушильні камери, нещодавно добудували ще одну камеру, — каже Ростислав Сиротюк. — Налагоджено лінії з переробки вже готової висушеної сировини, є свій пакувальний цех.

На підприємстві працюють за новітніми технологіями та використовують верстати з програмним забезпеченням, які купували в Італії, Румунії.

Поки тривала екскурсія підприємством, під’їхав співзасновник товариства й співзасновник ПП «Двері Білорусі» Ігор Турцевич. Правду кажучи, його зовнішній вигляд приємно здивував: він прибув на підприємство на великому байкерському мотоциклі й у відповідному одязі. Пояснив, що тільки-но повернувся з Познані, де був зліт байкерів. Як виявилося, це його хобі, якому віддає сорок процентів свого часу, інші шістдесят — роботі.

На фото: Ігор Турцевич

Бізнесмен зізнався, що дуже комфортно почувається в Україні: тут сприятливий клімат для бізнесу, і він постійно відчуває підтримку місцевої влади. У Білорусі, за його словами, також можна займатися бізнесом, але тільки до певної межі.

— Плануємо експорт на Європу, тому й виникла ідея будівництва підприємства саме у Західній Україні — поблизу Євросоюзу, — розповідає Ігор Євгенович. — На сьогодні настільки великий попит на нашу продукцію у Східній Європі, а це Росія, Білорусь, Україна, де у нас є свої представництва, своя розвинута дилерська мережа, що на Європу поки не вистачає продукції, а щоб її експортувати, необхідна невелика реорганізація виробництва. Проте починали ми з організації торгового дому «Двері Білорусі». Маємо 88 магазинів по всій Україні, бо коли ти знаєш, куди збувати свою продукцію, тоді можна розвивати виробництво.

На запитання, чи є у планах підвищувати розмір заробітної плати на підприємстві, пан Турцевич відповів, що все залежатиме від рівня мінімальної по Україні. Тобто, робимо висновок: поки що про це рано говорити. Хоча керівник запевнив, що дбає про працівників: до дня народження та свят видає премії, облаштовано кімнату для гри у теніс, є роздягальні, душові кімнати, одне слово, створено належні умови праці. У планах — відкриття спортзалу, їдальні.

Ще однією з причин, чому білоруський бізнесмен вирішив розвивати виробництво у нас, є належна сировинна база. Хоча скоро, за його словами, це може стати проблемою. Ігор Євгенович переконаний, що на державному рівні потрібно заборонити вивіз сировини за кордон. Адже у Білорусі, приміром, можна експортувати тільки готові вироби з дерева. У нас же задешево вивозять ліс за кордон, а потім він у кілька разів дорожче, вже у вигляді виробів, повертається назад.

За даними Держмитслужби, щороку з України вивозять лісу на 272 мільйони доларів.