Софі Марсо: Моє дитинство вкрало кіно

Ще в п’ятницю на відкриття Міжнародного кінофестивалю до Києва з’їхалися зірки світової величини — першими прибули Софі Марсо й Крістофер Ламберт, а за ними Жерар Депардьє та Фанні Ардан.

Вже ввечері, у суботу, біля входу до Національної опери зібралися сотні людей, щоб побачити супер-зірок ювілейного кінофестивалю «Молодість». У числі перших під овації на червоний килим ступили колишній Президент України й почесний президент «Молодості» – Віктор Ющенко із дружиною Катериною. До речі, Віктор Андрійович встиг сказати, що він і дружина фільми переглядають окремо — вона віддає перевагу дитячим, а він - дорослим. За ними по доріжці пройшли Софі Марсо з Крістофером Ламбертом — парочка виглядала дуже зворушливо й досить скромно.

Цікава деталь: телеведуча фестивалю Рената Литвинова з’явилася однією з останніх, змусивши похвилюватися організаторів і гостей.

— На цьому фестивалі завжди були представлені дуже якісні роботи, в нього чудова репутація. І, незважаючи на всілякі кризи, нестачу грошей, цей фестиваль завжди намагався відповідати й показувати гарне, якісне й саме некомерційне кіно, — сказала Рената журналістам.

Гостей фестивалю чекав урочистий концерт за участі Ніно Катамадзе, групи «ВВ» і Руслани. Згодом на сцену запросили Софі Марсо для нагородження, а вона «обурилася»:

— Я думала, що тут цілують у губи!

Отут і трапилося несподіване: зірвавшись з місця й забувши про свою палицю, накульгуючи, Депердье буквально вискочив на сцену, підбіг до акторки й… міцно чмокнув її у губи! Чоловік Софі — Крістофер Ламберт лише посміхнувся, дивлячись, як Жерар цілує його кохану! Згодом на прес-конференції все ж заявив:

— У мене одна жінка, і якщо вона раптом захворіє, я буду сам за нею доглядати. На руках її ношу часто, але не щодня.

Що ж до Марсо, то вона зізналася, що шукала Крістофера не для заміжжя, а щоб той зіграв у її фільмі. Та доля склалася інакше, й з 2007-го року парочка живе разом у цивільному шлюбі.

Між іншим, не обійшлося і без казусів: ще на прес-конференції, незважаючи на світову славу Софі Марсо, одна київська журналістка помилково назвала її іменем легендарної Софі Лорен. У відповідь, трохи зніяковівши, Марсо лише поблажливо посміхнулася, однак продовжила відповідати на запитання журналістів.

— Ви про що-небудь шкодуєте в житті?

— Я стала дорослою, так і не пройшовши всі природні фази дорослішання. Виходить: моє дитинство вкрало кіно.

— В 17 років ви зустріли 40-річного Анджея Жулавскі, який став вашим першим чоловіком. У чомусь вам допоміг його досвід?

— Це дозволило мені раніше подорослішати, але в певному сенсі я залишилася дитиною. Я була «маленькою», мною опікувались усі вісімнадцять років нашого шлюбу… Це дає тобі відчуття надійності, спокою, але коли одного разу опиняєшся один на один із собою, починаєш розуміти те, що до цього було приховано в глибині твоєї душі.

— Розлучення, по-вашому, — ідеальний вихід із сімейної кризи?

— Якщо разом не виходить, кожен повинен подбати хоча б про себе. Кожна пара має свою історію. Все-таки розлучатися краще до того моменту, коли у вас з’явився коханець. Пристрасть не повинна вирішувати нічого за вас. Вона — поганий порадник.

— А що для кохання погано?

— Найгірше — неправда. Коли ти змушений страждати через брехню того, кого кохаєш. Людині потрібні докази любові, щирі й правдиві її прояви.

— Що нового принесли вам стосунки із другим чоловіком Джимом Лемлі?

— Це життя, в якому ми стоїмо ніби на одній лінії, життя пари дорослих людей. Більш спокійне... Я реалізувалася як акторка, Джим процвітає як кінопродюсер. Один урівноважує іншого.

— У багатьох фільмах ви знімалися в еротичних сценах. Вам не здається, що деякі режисери зловживають вашою сексапільністю?

— Ні... Я можу показати всі свої фільми синові. Можливо, за винятком «За хмарами» Антоніоні. У мене є сцени кохання, сцени оголення, але це ніколи не викликає незручності. Поцілунки... поцілунки — частина найбільш «незручних» сцен у кіно. Я ненавиджу ці американські поцілунки! (Сміється.— авт.). Секс, як і все інше, переходить у певний душевний стан, і саме в цьому полягає ідея таких сцен у кіно.

Знімати потрібно душевний стан, а тіло — лише деталь.

— Коли ви вперше бачите людину, на що звертаєте увагу?

— Мені все важливо — й обличчя, й одяг, й очі, і руки, і те, як людина говорить. Я обожнюю спостерігати за людьми — як вони рухаються, дивляться, ходять вулицями. Критерій краси для мене абсолютно не важливий. Мені подобаються сильні люди.