Кожен виступ сестер-близнючок з дуету «Анна-Марія» — свято життя

12 серпня 2009, 12:22

Джерело: Відомості

«Анна-Марія» вже у 17 років були нагороджені почесним званням «Заслужені артисти АР Крим». Солісти Кримської державної філармонії. Двократні фіналісти-переможці телепроекту «Шанс». Переможці і лауреати міжнародних конкурсів і фестивалів у Франції, Італії, Німеччині, Ізраїлі, Росії, Греції. Дует «Анна-Марія» неодноразово виступав з оркестром Сан-Ремо в Італії. Сестри співають на 15 мовах. У їх репертуарі: поп-музика, джаз, фольк, поп-рок. Грають на гітарі і фортепіано. «Анна-Марія» — чемпіонки Криму і бронзові призерки України з хіп-хопу. Прекрасно володіють майстерністю спортивного танцю і степу. Ті, хто уважно стежив за долею учасників телепроекту «Шанс», пам’ятають, як ведучий проекту Кузьма, побачивши кримських близнючок Анну і Марію Опанасюк, вигукнув: «Боже, якi вони однакові і співучі!» Нам було цікаво поговорити з Анною і Марією. — Незважаючи на щільний графік навчання, вам доволі часто вдається давати благодійні концерти. Невже не хочеться заробити грошей, щоб витратити їх на своє ж «розкручування» або черговий кліп? — Перший наш повноцінний сольний концерт відбувся в Сімферополі, коли нам виповнилося 16 років, — згадує Анна. — Нас у той час дуже підтримав нинішній народний депутат України, а тоді — голова Верховної Ради Криму Борис Давидович Дейч. Концерт пройшов з великим успіхом. Тому ми відразу прийняли рішення — всі засоби, виручені від концерту, перерахувати на відновлення собору Олександра Невського у Сімферополі. І хоча це були не дуже великі гроші, нам прийшов лист від Митрополита Сімферопольського і Кримського Лазаря із словами, які ми пам’ятаємо і яким прагнемо слідувати завжди: «Вашою справою, вашими піснями і концертами ви повинні нести добро». Борис Дейч любить повторювати: «Таланти треба підтримувати, бовтюхи проб’ються самі». — А як ви вибираєте пісні для виконання? — У нашому репертуарі пісні найрізноманітніших стилів і напрямків, — пояснює Марія. — Ми хочемо співати музику справжню, «високу», яка житиме не день і не рік! Тому що зростали і виховувалися на піснях «QUEEN», «АbbА», Елли Фітцджеральд, Адріано Челентано, Тото Кутуньо, Френка Сінатри, Алли Пугачової, Володимира Висоцького. — Ми завжди мріяли виступити в Італії, — продовжує Анна. — І уявіть: коли ми вступали до Академії естрадного і циркового мистецтва імені Леоніда Утьосова, туди приїхав організатор пісенного фестивалю в Сан-Ремо і влаштував прослуховування. Ми були без сценічних костюмів, без відповідного макіяжу, але, коли заспівали італійською, нас відразу запросили до Італії навіть не у якості конкурсантів, а як гостей. Хоча як гостей на цей захід запрошують лише зірок. Однією з умов участі у фестивалі був спів під оркестр Сан-Ремо, один з найпрофесійніших і найвідоміших в Європі. Так здійснилася ще одна наша заповітна мрія — заспівати з цим оркестром. — Говорять, спів допоміг вам отримати візи для в’їзду до Франції. — Так, було таке, — посміхаються співбесідниці. — Нас запросили туди на фестиваль. Ми купили квитки на літак, оформили всі необхідні документи, окрім візи. Так вийшло, що прийшли за нею у французьке посольство в Києві вже у день вильоту. «Якщо ви — співачки, покажіть ваші диски», — заявили працівники посольства. Говоримо, вони у нас у валізі, яка зараз удома. «Ну і як доведете, що ви дійсно співачки і їдете на концерт?» — запитали чиновники. Щоб розвіяти всі сумніви, ми виконали пісню з французького мюзиклу на мові оригіналу, і... проблеми з візою були вирішені! Того ж дня спокійно вилетіли до Парижа... — А коли ви вперше заспівали удвох? — В шість років, — розповідає Анна. — В Сімферополі тоді проходив конкурс близнюків. Основними нашими конкурентами були два брати. Ми перемогли, але отримані призи подарували хлопчикам, щоб вони не засмучувалися. — Не дивлячись на активну концертну діяльність, ви прекрасно навчаєтесь на стаціонарах відразу у двох вузах. Зізнавайтеся, здаєте одна за одну іспити? — Коли торік вступали до Академії естрадного і циркового мистецтва, нам сказали, що потрібно складати іспити з вокалу і майстерності актора окремо. На що ми відповіли, що співаємо лише разом. І вперше в історії цього навчального закладу нам зробили виняток: приймальна комісія приймала ці іспити у нас обох відразу. Взагалі-то ми і самі прагнемо добре вчитися, тому ще жодного разу не доводилося складати іспити один за одного. — Окрім пісень і навчання, чим ще захоплюєтеся? Чи часу вже ні на що не вистачає? — Вистачає, — в один голос відповідають Анна і Марія. — Правда, захоплюємося в основному тим, що потрібне для сцени. Спортивними танцями, наприклад, — вже стали чемпіонами Криму і бронзовими призерками України з хіп-хопу. Займаємося і степом, оскільки використовуємо його в наших концертних номерах. Граємо на гітарах, на фортепіано, на черзі саксофон — обожнюємо цей інструмент. — Слухаю вас і вже заздрю вашим майбутнім чоловікам. Отримають до пари і розумниць, і красунь, ось тільки як хлопці зможуть вас розрізняти? — А це вже їх проблема! — сміються сестри. — Але, дійсно, наші смаки збігаються у всьому, нам подобаються одні і ті ж люди, буває, що ми закохуємося в одного і того ж парубка. Багато хто запитує: «Заміж теж за близнюків підете?» У житті трапляються дива, поживемо — побачимо.