Людина зі штучними ногами підкорює вершини

Вже у вісім років Гью Герра називали талановитим альпіністом, у 17 він був одним з найкращих у США. Потім сталася трагедія: під час сходу на гору Вашингтон він та ще один альпініст були осліплені та дезорієнтовані сніжним буревієм. Три ночі вони провели на морозі у – 29 градусів за Цельсієм. Нарешті чоловіків знайшли із дуже серйозними обмороженнями, в результаті чого Гью Герру ампутували обидві ноги нижче коліна. Чоловік був вражений, коли вперше отримав протези. Відтоді Гью Герр працює для того, щоб, як він каже, повністю викорінити інвалідність у світі.

“Мені дали звичайні протези. Це було у 1981 році. Я був шокований. Сказав собі: не може бути, що це все. Вони були зроблені з дерева та гуми. Жодних комп‘ютерних технологій. Жодних сенсорів, жодних подібних на м‘язи пристроїв. І я сказав собі: “Ви що жартуєте? Можна зробити щось значно краще, ніж це. Тоді я вирішив зануритися у дизайн. Спершу моїм завданням було сконструювати мої власні кінцівки, щоб вони дозволили мені займатися моїм улюбленим спортом”, - розповідає Гью Герр, директор Biomechatronics Group.

“Але чи були у вас вже якісь знання у цій галузі?, - поцікавився у Гью Кріс Камінз, кореспондент euronews.

“У старшому шкільному віці я навчався у професійно-технічному напрямку. Тож вже знав, як робити певні речі з дерева та металу. Я пішов до майстерні і почав різати та шліфувати. І мені все вдалося. Я швидко повернувся до альпінізму. І досягнув рівня, що перевищував мої попередні досягнення перед нещасним випадком. Тобто я краще сходив вгору на штучних ногах, ніж будь-коли раніше на справжніх. У той момент я почав уявляти майбутній світ без інвалідності. Уявіть цю історію, що сталася зі мною та моїм тілом! Уявіть, як ця історія пошириться у світі. Вона могла б допомогти сліпим, людям з глибокою депресією, паралізованим, людям з різними проблемами", -ділиться Гью Герр.

Гью Герр також повідав, що має біонічні ноги.

"Вони чудові. У кожної кінцівки – три комп‘ютера. Це маленькі комп‘ютери, невеликі чіпи. Далі тут є дванадцять сенсорів, які оцінюють мою позицію, прискорення, швидкість, температуру, силу. І тоді ухвалюється рішення – спеціальний алгоритм активує механізм, схожий на м‘язи, вони роблять кожен крок, який я роблю. Все це відбувається за рахунок електроенергії, тому кожного вечора я заряджаю батарею. Ці ноги прекрасні, вони стабілізують швидкість моєї ходи, мою енергію, взаємодіють із моєю кістково-м‘язовою системою. Пристрій досить інтелектуальний. Він розуміє, яку саме позу я хочу зайняти. У лабораторії ми здійснюємо нейронний контроль. Ми поєднуємо м‘язи із нервами, щоб надати мікропроцесорам та комп‘ютерам правильну інформацію, щоб така людина, як я, могла контролювати біонічні процеси. Так одного дня я зможу отримувати відгуки від штучної ноги до моєї нервової системи і таким чином відчую ногу. Дослідження досі тривають. І дуже скоро їхні результати вийдуть на комерційний ринок.”