Футбольна команда села Топільне — одна з найкращих в Україні

Футбольна сільська команда Топільного Рожищенського району — одна з найкращих не лише на Волині, а й в Україні. Кілька років поспіль ФК «Топільне» виходить у фіналісти чемпіонату області. Цей рік — не виняток: нещодавно топільчани стали другими серед 14 команд, які змагалися за Кубок обласної ради ВФСТ «Колос». У чому секрет успіху цієї команди і чому у Топільному так люблять футбол, дізнавалися «Відомості».

— Команда була заснована у 2005-му і того ж року виграла змагання на рівні області й як переможець поїхала на чемпіонат України в Яготин (Київщина), де посіла п’яте місце серед 16 команд, — пригадує ветеран команди Сергій Мартинюк. — Молодь у нас тоді була що треба. А потім то друге, то третє місця займали, до 2013 року — завжди у призерах.

Колеги Сергія, також ветерани команди, Олег Федорук, Роман Косаревич із теплотою згадують свого тренера Степана Федоровича Наконечного, який, за їх словами, «дав їм футбольний фундамент». Починали вони тоді свою спортивну кар’єру ще за радянських часів, відвідуючи ДЮСШ у Рожищі.

— Ми у 12–13 років знали те, що зараз гравцям у двадцять треба пояснювати, — каже Сергій Мартинюк. — Нас тренували серйозно, фінансування тоді було достатнім, багато хто з вихованців навіть грав за збірну області. Але з часом тренерський склад у рожищенській команді помінявся, як і атмосфера загалом, ветерани стали незатребуваними, і тоді ми вирішили: зібрати свою команду. Ні тренера, ні грошей не було — все будувалося на ентузіазмі.

— Нам назустріч пішов директор Топільненської ЗОШ Валентин Глушко, — продовжує президент ФК «Топільне» Юрій Бенищук. — І тепер у школі фактично наша база, є роздягалки, ніхто ніколи звідти не виганяв. Підправили стадіон і тренуємося. У ФСТ «Колос» побачили, що ми щось можемо, команда перспективна, і почали допомагати, стали виділяти більше коштів.

— Народ у Топільному дуже любить футбол, — продовжує Сергій Мартинюк. — Уболівальники грошима допомагають, форму нову купили, транспорт шукають для виїздів. Таких фанів ні в кого нема — ні у «Шахтаря», ні у «Металіста»!

Футбол — захоплення не з дешевих, адже навіть простий виїзд у сусідній район вартує немало. Щоб заробити копійку на свої потреби, футболісти одного разу навіть пішли у колгосп збирати картоплю, що залишилася після комбайна.

З гордістю ветерани ФК «Топільне» пригадують 2009 рік, коли виграли чемпіонат області й поїхали у Пирятин (Полтавщина) на чемпіонат України серед сільських команд.

— Ми поставилися до цього дуже серйозно, — веде далі Сергій Мартинюк. — У селі якраз того дня був престольний празник, батюшка призупинив службу і вийшов благословити нас у дорогу. Він, до речі, також наш палкий уболівальник. Може, саме через це нам і вдалося вибороти тоді друге місце. У фіналі програли нікопольському «Колосу» — відразу було видно, що це сильна команда. Зате отримали тоді приз глядацьких симпатій.

Уже два роки ФК «Топільне» тренує професійний футболіст Михайло Сомик. Свого часу він грав у командах України, Росії, Польщі, Молдови.

— Тяжко було переходити з професійного футболу на аматорський, — каже тренер, — потрібно було звикати до нових умов. Хлопці вдома працюють багато — косять траву, копають картоплю, а потім ще йдуть на тренування. Дві години відпрацьовують за моїми вимогами, наближеними до професійних.

Михайло Сомик бачить перспективу команди і тепер акцентує увагу на молодих гравцях, каже, їх потрібно підтягувати у команду, бо сьогодні вона одна з найстаріших за віковим складом в області. Є троє гравців, яким за 40, п’ятьом — 35–37 років. До речі, охочих потрапити у команду також багато — і місцевих, і з сусідніх сіл.

Тренер похвалився, що недавно ФК «Топільне» грала товариський матч із «Волинню», що завершився рахунком 8:1.

— Все ж таки один гол забили, — зауважує Михайло Сомик. — Тоді як інші зазвичай грають із рахунками 11:0, 14:0. Після матчу Кварцяний казав: «Можна на тренування до вас приїжджати».