Російського солдата відправили воювати на Донбас із двома гранатами
На початку липня Антон розповів, що в частині запитують, хто хоче добровільно поїхати в Україну.
Матір загиблого в Україні солдата Антона Туманова Олена Петрівна розповіла, що 20 серпня отримала труну з тілом сина і копію свідоцтва про смерть з ростовського моргу. За її словами, там вказана дата смерті 13 серпня 2014 року, місце — «Пункт тимчасової дислокації військової частини 27777», «Під час виконання обов'язків військової служби», а причина — «Поєднана травма».
«Ноги відірвало йому, звичайно. Хлопці розповіли. Я відчувала, що в труні він не цілий», — повідомила жінка російському виданню «Новая газета».
Олена розповіла, що Антон пішов в армію за контрактом — у 18-ту Окрему мотострілецьку бригаду, в/ч 27777, в селище Калиновське в Чечню Антон поїхав 21 червня.
«Дзвонить і каже: «два місяці зарплати точно не буде». Коли після похорону приїхали хлопці з його частини, виявилося, їм нічого не дали», — заявила жінка.
Зарплату за півтора місяці служби Антон так і не отримав. Він говорив, що йому обіцяли 40-50 тисяч рублів. Друзі зі служби пояснили, що вони отримують не більше 30.
На початку липня Антон розповів, що в частині запитують, хто хоче добровільно поїхати в Україну.
«Він потім розповідав, що у них в частині говорили: якщо протримаєтеся скільки-то днів в Україні — заробите 400 тисяч. Ніхто не погоджувався», — каже жінка. Потім Антон написав мамі, що його відправляють під Ростов.
18-річна Анастасія, наречена Антона, каже, що вона зідзвонювалася з хлопцем кожен день.
«23 або 25 липня вперше сказав: «Їдемо на війну. Ми їдемо в ролі ополченців», — заявила дівчина.
Другий раз, як розповів Антон Насті, їх відправили в Україну 3 серпня на два дні. 10 серпня Антон подзвонив додому і сказав: «Мамо, нас відправляють в Донецьк. Послали на допомогу ополченцям. Не переживай, все буде чікі».
11 серпня Антону видали дві гранати та 150 набоїв до автомата. О третій годині дня він надіслав мамі повідомлення «ВКонтакте»: «Телефон здав, в Україну поїхав».
«Я не розумію: як їх могли відправити? Адже багато ж народу, 1200 чоловік. Я навіть не знала, кому дзвонити, ані цих майорів не знала, ані номерів. Якщо б я знала, я сказала: «Не смійте його відправляти!» — каже жінка.
Повідомлення про смерть приніс співробітник Козьмодемьянського військкомату Будаєв.
«Він Антона і на строкову службу відправляв, і на контракт оформляв. Приніс — а сам плаче. Я тільки запитала: «Де це сталося?» — «Під Луганськом». — «Але вони ж в Донецьк поїхали». — «Не доїхали». Дав мені номер частини, я подзвонила, сказала: «Може, помилка, це не мій син?» — «Ні, все точно, хлопці тільки що впізнали», — додала Олена.
