Сергій Чуріков: За останні місяці став експертом в галузі військового спорядження

Сергій Чуріков: За останні місяці став експертом в галузі військового спорядження

Оскільки Сергій переконаний, що кожному варто займатись тим, що приносить найбільший ефект, то взяв на себе відповідальність за забезпечення амуніцією побратимів.

Автор: Ольга УРИНА / Джерело: Відомості

Ми продовжуємо розповідати про тилових воїнів — волонтерів, без підтримки яких важко уявити як би було нашим військовим на Сході. Один із таких Сергій Чуріков. Серед волинських волонтерів про нього кажуть, як про людину, що може дістати за кордоном будь-яку амуніцію. А все починалось з пошуку форми для Самооборони та простеньких бронежилетів.

Як і багатьох українських бізнесменів Революція гідності не минула й Сергія. Розповідає, що на Майдані в Києві був практично з перших днів. Після сутичок на Грушевського пішов до рядів «Самооборони», аби  разом протистояти диктаторській машині Януковича. Оскільки Сергій переконаний, що кожному варто займатись тим, що приносить найбільший ефект, то взяв на себе відповідальність за забезпечення амуніцією побратимів.

 — Оскільки я маю бізнес у Польщі, знаю мову, трохи орієнтуюсь що і де взяти, то почав шукати для хлопців форму та бронежилети. Це було в березні, коли самооборонівці патрулювали вулиці міста, треба було їх якось вирізнити. А потім понеслось, — розповідає волонтер.

Сергій каже, ще тоді відчував, що все це добром не закінчиться і шукати військову амуніцію доведеться не раз. І не помилився, вже в травні стала потреба знайти бронежилети та інше спорядження для 30 добровольців, що згодом поповнили ряди батальйону «Айдар». Після того було ще чимало пошуків, доводилось об’їздити в сусідній країні спеціалізовані магазини, шукати й по Інтернет-крамницях.

 — За останні місяці став експертом в галузі військового спорядження, — посміхаючись каже Сергій. — Спочатку шукали бронежилети по три тисячі гривень, тепер же у пошуках тепловізорів, які вартують цілих п’ятдесят. Є спонсори готові купувати авто. В добровольчих підрозділах надзвичайно великий дефіцит техніки. Вони пересуваються на звичайному транспорті, який в дуже поганому стані. Тож спеціалізовані автівки  теж доводиться шукати в Польщі. Уже кілька автомобілів поїхали на Схід. В тому числі пікап для спецназівців.

Автомобілі шукають в Європі, бо як відомо, там їх вартість значно нижча, як у нас, та й є шанс знайти більш-менш облаштований для військових транспорт. Волонтер жартує, що потім автівки розмитнюватимуть на слов’янській митниці. Насправді, ж авто просто ввозять з польськими номерами і не поспішають розмитнювати, оскільки після бойових дій воно навряд чи буде придатне для користування.   

За весь час Сергієві щастило на кордоні. Каже, що хоч і формально діє заборона на ввезення товарів подвійного призначення, котрим є і бронежилети, і шоломи, та жодного разу польські митники та прикордонники не робили аж надто ретельних обшуків його автівки.

 — Але й провозити такі речі потрібно правильно. Уявіть собі, якщо під’їздить бус, який доверху забитий бронежилетами, що  вивалюються з усіх шпарин. Ясно, що митники не можуть на це закрити очі. Скільки я уже не перевозив, претензії до мене ще ні разу не було. Хоча бувало, що їхав повністю завантажений. Але потрібно грамотно розкладати та й спілкуватись із митниками спокійно та з повагою, а не вимагати невідомо що, бо ти волонтер, — говорить Чуріков.

Загалом же волонтер неабияк обурений, що прості активісти мають труситись на кордоні, аби привести чергову партію якісних бронежилетів. Тоді як цим мала б зайнятись держава, в якої потужніші можливості та законодавчо більш розв’язані руки.

 —  Потрібно організувати роботу тилових служб належним чином. Волонтери не повинні займатись пошуком амуніції для військових. Ми маємо працювати і платити податки, а знайти спорядження для армії — завдання відповідних служб.  Повірте, в Міноборони налічується тисячі службовців, котрі мали б вирішувати ці питання, — резонує Сергій. — Сьогодні об’єм поставок, що здійснюють наші волонтери, вимірюється вже в сотнях тисяч гривень. На жаль, це відбувається за мінімальної участі держави. Чому так? Тут ми знову приходимо до висновку, що без змін в середині країни цю війну не виграємо. А якщо й переможемо, то з дуже важкими втратами, бо ж відходять найкращі сини України. Але ми розуміємо, що треба боротись, бо це війна за справедливу і чесну Україну для наших дітей!

Loading...