Селяни готові пустити корів під ніж: не влаштовує ціна на молоко

8 гривень за літр молока просили на ринках Луцька перед Пасхою. У магазинах його вартість — аналогічна. У селах же заготівельники у найліпшому разі платять 2 гривні за літр від населення і 3–3,70 за молоко від підприємств. Це не покриває навіть собівартості виробництва. Не кажучи вже про якісь зарібки.

Селяни починають втрачати інтерес до виробництва молока. Адже з початком сезону закупівельна ціна на нього знизилася з 4,5 до 3,5 гривні за літр, придбаний у сільських господарств, і з 2,7 до 2 гривень — у населення. Це нижче собівартості, яка сьогодні для населення становить 2,20 і для господарств — від 3 до 3,7 гривні, — зазначив директор департаменту агропромислового розвитку ОДА Юрій Горбенко.

— Якщо так далі піде, то вже до кінця року ми почнемо втрачати таку галузь, як молочне тваринництво. Сьогодні Волинь посідає 10 місце в державі з виробництва молока. А за ціною на нього — передостаннє 22-е. Так не може бути. Адже ми бачимо, що сьогодні ростуть ціни на солярку, засоби хімзахисту тощо. І в цей час єдиний продукт, що годує селян, — молоко — падає у ціні. Ми повинні повернутися до постанови Кабміну від 2012 року й платити людям не менше як 2,20, а господарствам — 3,50, — наголосив Горбенко.

Керівники великих господарств обурені: вони побрали мільйонні кредити для того, щоб облаштувати доїльні зали та виробляти продукцію вищого ґатунку. Натомість нинішні ціни на молоко не покривають жодних затрат. Те, що роблять переробники, називають не інакше, як змовою.

— Відбувається змова переробників: от тільки десь Росія щось зробить, то вони одразу під шумок починають із цінами гратися. Таке вже було й раніше. А корову потрібно ростити п’ять–сім років, багато витрат, нам треба оптимальну ціну. Ми працюємо, щоб зберегти роботу для людей, зберегти тваринництво в області. У нас собівартість молока — 3,9 гривні. У цей складний для країни час давайте солідарно тримати удар, щоб цей час минув й у майбутньому ми вийшли на хороші показники, — звернувся до закупників молока директор ТзОВ «Прогрес», що на Володимирщині, Анатолій Вітрук. — Вам не вигідно купувати за такою ціною та робити з нього сухе молоко, а вигідніше завозити це ж саме сухе молоко з Польщі й тут його мішати? Не треба робити з нас лохів.

— Є випадки нечесного ведення бізнесу переробниками: робимо аналіз молока, привозимо переробнику товар, а вони кажуть, що наші результати з похибкою, й платять менше грошей. А з тією ціною, що зараз платять, то влітку ми ще витримаємо, бо дешевші корми, а от на зиму будемо думати, чи варто тримати корів, чи пустити їх під ніж, — підтримала його директор ТзОВ «Дружба» Ковельського району Валерія Яромчук.

Заступник директора з заготівлі сировини ПАТ «Ковельмолоко» Володимир Качина запевнив, що у них дійсно скрутне становище через закриття ринків Росії та Казахстану.

— Вже сьогодні ми працюємо лише під замовлення: робимо стільки продукції, скільки треба. Тому і сировини нам потрібно менше.

Селяни ж упевнені: переробники їх дурять. Адже, коли вони встановлюють на молоко сезонні ціни, вартість готової продукції у магазинах не знижується. Найголовніше ж, що болить людям, то це те, чому в сусідніх областях ціна вища.

На це запитання представник Рожищенської філії «Молоко Терра Фуд» Олександр Снітко відповісти не зміг.

Хоча зізнався, що на Волині підприємство купує лише 3,5% сировини. Решту везуть із Хмельницької та Вінницької областей. Логіки, звичайно, тут нема. Адже, крім того, що молоко дорожче, ще й на транспорт витрачатися доводиться. А тут же просто під боком «молочні» ріки.

Не хочуть переходити дорогу друзям-конкурентам? Чи немає тут монопольної змови?

В. о. голови Волинського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України Сергій Луговий підтвердив, що певні підприємства мають в області монопольне становище і навіть домовляються між собою про ціну. Наприклад, «Галичина» встановила економічно необґрунтовані ціни у Горохівському районі. А «Дубномолоко» зловживало монопольним становищем у Володимир-Волинському, Локачинському районах. До цих підприємств торік були застосовані значні штрафні санкції: вони заплатили по 34 тисячі гривень штрафу. Сергій Луговий додав, що в Україні діє постанова Кабміну від 22.08.2012 року про мінімальну ціну при закупівлі молока другого ґатунку — 2,2 гривні. Й її ніхто не відміняв.

— Ми даємо рекомендації переробникам: якщо вони знижують закупівельні ціни, то повинні знизити й ціну на готову продукцію. Від цього економічний ефект був у 2012 році, коли покупці не віддали зайвих 27 мільйонів гривень виробникам молока, у 2013-му економічний ефект становив 31 мільйон гривень, — зазначив Луговий.

Він закликав селян і господарства скаржитися на монополізм переробників. І додав, що у сільрадах, як правило, бояться це зробити, щоб не псувати стосунки з останніми. Хоча це їхній найперший обов’язок. Адже не може так бути, що в одній сільській раді є три пункти прийому молока й у всіх трьох ціна однакова.

Виробники молока не просять багато — лише зберегти закупівельну ціну. Бо інакше просто не виживуть.

— Вожу молоко до Луцька на базар, бо близько, — розповіла «Відомостям» господиня з Буянів Луцького району. — Тим, хто живе далі, то й їхати невигідно, тому що дорога подорожчала. Тримаю поки дві корови. Молока багато. На осінь думаю однієї позбутися. Влітку ж їздити кожного дня важко — треба щось і на городі зробити. А так, як кажуть, якщо платитимуть за молоко 1 гривню 70 копійок, то краще його свиням виливати.