Журналісти Сходу: Донеччан залякують безробіттям

Саме так пояснив причину відсутності бажання боротися за свободу в жителів Донецької області один із журналістів шахтарського міста. Про це йшлося під час зустрічі з медійниками Донецька, Харкова, Запоріжжя, Луганська, Ізмаїла, Дніпропетровська, Керчі та Мелітополя.

Журналіст інтернет-видання «Донецькі новини» Михайло Попов повідав, що жителі Донеччини не хочуть нічого міняти, а там паче вступати до Євросоюзу, адже бояться втратити робочі місця. На переконання Попова, більшість заводів у регіоні після розривання контактів із Росією просто припинить існувати. А отже, люди знов опиняться без роботи і грошей. Саме такою усталеною думкою вкотре залякують населення, заганяючи у замкнуте коло.

Крім того, медійник зі Сходу України повідав, що простим робітникам області вкрай важко відстояти свої трудові права — чи то на кращі умови праці, чи, наприклад, на оплачувану відпустку, оскільки такі «активісти» одразу потрапляють у «чорний список» місцевих бізнесменів-олігархів і знайти роботу стає просто нереально.

— Передусім людина, якій не подобається працювати на когось, має мати право працювати на себе. Проте центральна влада нічого не робить для цього, а місцева категорично проти цього, — додав Попов.

Чи дійсно людей тримають у тотальному страху безробіття, ми запитали й у журналістки донецької «Муніципальної газети» Дар’ї Куренної.

— Я бачу, що в людей страхи потрохи почали зникати. Як правило, у тих, що почали виїздити за межі області й країни. Вони бачать, що робота — це не все, якщо ти не знайдеш тут, то знайдеш в іншому місці, — каже пані Дар’я. — Але не можна виключати й те, що в нас дійсно є багато депресивних міст. Це Шахтарськ, Сніжне, Українськ. Ці міста свого часу вимирали. Тож тепер, якщо там є якась легальна копанка, люди за неї тримаються.

Також Куренна повідала, що на Донбасі й до 10% не набереться проросійськи налаштованого населення.

— Ми маємо розуміти, що більшість тих, хто зараз захоплює ОДА та виходить із триколорами, — проплачені, інші — це просто маргінальна маса. Не будемо виключати і російських «туристів», які цим керують. Люди не хочуть жити в Росії, і федералізація чи щось інше нам не потрібні, — каже газетярка зі Сходу.  

Крім того, кореспондентка додала, що більшість розуміє, що бандерівці — це міф. Але декому віру в них вселила істерика влади, яка заварювала вхід в облдержадміністрацію через те, що в Донецьк начебто їде 700 бандерівців.

— Але бандерівців не було. Натомість через кілька місяців прийшли люди з російськими прапорами та захопили ОДА, — підсумувала.

Щодо Харкова, то, за словами місцевих медійників, людей, котрі підтримують Росію, тут зовсім небагато. Мовляв, є до двох сотень комуністів, якими керує пані Александровська, та ще група проплачених «тітушок» Кернеса — Добкіна.

Журналісти з Харкова акцентували увагу на поверненні до влади олігархів і процвітанні корупції в правоохоронних органах. Особливо вони занепокоєні тим, що Коломойський фактично тримає в руках Дніпропетровськ, Харків, ще й Луцьк, та ніхто з цим не бореться.

— Зараз потрібно вимагати від влади свої права. При цьому йдеться не про російську мову, — зазначає журналіст видання «Актуальна правда» Костянтин Медяник. — Скажімо, якщо є кандидат від «Партії регіонів» Добкін, то ми його повинні запитувати, як він крок за кроком буде боротись із корупцією. Але він не відповість на це. Він говоритиме про федералізацію, про зарплати, про завищені ціни на комунальні послуги та про мову. Вкотре маніпулюючи харків’янами.