Анархія по-волинськи

Минулого тижня на Волині було неспокійно: в організації та підприємства приходили люди, які представлялися «Правим сектором», Самообороною і Автомайданом і вимагали писати заяви на звільнення. Що це було та як довго триватиме, з’ясовували «Відомості».

Все почалося з понеділка, 24 лютого. З ініціативи «Правого сектора», Народної самооборони та волинського Автомайдану низку керівників виконавчої влади було зобов’язано написати заяви на звільнення. Зробити це потрібно було до 24-ї години. Заяви — подати особисто та зареєструвати у канцеляріях вищих і міністерських підрозділів.

Особливо наголошували, що перебування на лікарняному або раптові відрядження, початок яких датуватиметься 24 лютого, не слугуватимуть причиною для уникнення вказаної процедури.

Стосувалося це голів райдержадміністрацій, заступників голови ОДА, начальників управлінь, з-поміж яких — управління СБУ, МВС і Міндоходів, обласна, міська та районні прокуратури, Державне казначейство в області, волинська митниця й управління лісового господарства.

Інакше кажучи, практично всім керівникам обласних структур поставили ультиматум. І зроблено це було під лозунгом «виконання волі народу на повну зміну державної влади». Підписалися під ним керівники волинського «Правого сектора» Павло Данильчук, «Автомайдану-Волинь» Олег Бондарук і Самооборони Андрій Хведчак. Стоїть під цим зобов’язанням і підпис голови обласної ради Валентина Вітра. «Відомості» попросили посадовця прокоментувати свої дії.

— Я підписав звернення, щоб зняти напругу. Моїм завданням було не допустити, щоб пролилася кров, щоб хтось вривався у держструктури і заважав роботі чиновників. Усі керівники департаментів та управлінь написали заяви на звільнення, які розглядатимуть нові голови органів виконавчої влади в Києві та на місцях.

Отже, люди написали заяви. Здавалося б, дайте нормально працювати. Так ні. Пішла ланцюгова реакція: написати заяви на звільнення хотіли змусити міських голів у Володимирі-Волинському та Нововолинську. Як зазначив мер Володимира Петро Саганюк, захищати його прийшло більше людей, як знімати.

У Нововолинську ж на момент проведення мітингів Віктор Сапожніков перебував на лікарняному. Проте вийшов до людей і написав заяву, в якій зазначив, що зробив це під тиском. На «вуличній» же позачерговій сесії міської ради депутатам не вдалося набрати голосів про висловлення йому недовіри.

Голова Волиньради Валентин Вітер сьогодні вже категорично засуджує намагання чинити тиск на керівників органів місцевого самоврядування.

— Я, як голова обласної ради, засуджую, коли у не передбачений законом спосіб намагаються змістити керівників органів місцевого самоврядування. Органи самоврядування — це обрані громадою люди. Ми це питання порушуватимемо на сесії.

ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» чітко визначає, коли можуть бути достроково припинені повноваження сільського, селищного чи міського голови. Це може статися за власним бажанням, через припинення громадянства, набрання чинності обвинувальним вироком щодо нього, висловлення недовіри двома третинами депутатського корпусу тощо.

Тобто лише громада або її представники можуть обирати чи знімати обраних ними голів. І то тільки більшістю голосів. І ніякий люстраційний комітет не може бути указом органам місцевого самоврядування.

У лісі творяться темні справи

25, 26, 27 лютого до редакції «Відомостей» інформація надходила, як вісті з фронту: озброєні автоматами люди ввірвались у Маневицький держлісгосп, молодчики захопили Ківерцівський лісгосп тощо. Говорили про те, що посеред дороги зупиняють машини з деревиною, погрожують спалити. Одне слово, створювалося враження, що розгорталася справжня партизанська війна. І це при тому, що керівник управління Богдан Колісник на вимогу представників «Правого сектора» написав заяву про звільнення. Навіщо жахати працівників держлісгоспів?

Чаша терпіння людей переповнилася 28 лютого. У Цуманському лісгоспі відбувся протест проти дій активістів «Правого сектора», які напередодні змусили написати заяву на звільнення їхнього директора Олександра Кватирка.

«Чому на наше підприємство весь час вриваються молодики з битами та не дають працювати? У нас немає сировини для роботи, припиніть безчинства! Хто буде годувати наших дітей, платити нам зарплату? Чому ви не приїжджаєте на приватні пилорами і не припиняєте роботу незаконних підприємств?» — ці запитання адресувалися представнику «Правого сектора» Аркадію Соломатіну.

Активіст запевнив, що завдання їхньої організації — поміняти стару владу. Мовляв, ніхто нікому не хоче заважати працювати і заробляти. Він припустив, що під їхнім «брендом» діяли зовсім інші люди, й пообіцяв, що справжній «Правий сектор» чергуватиме біля лісгоспу, щоб не допустити провокацій у подальшому.

Як повідомили «Відомостям» у лісогосподарстві, чергувань нема, та після скандалу машини з деревом стали приїжджати на підприємство.

Це до питання про те, хто їх зупиняв. Не полишає думка, що «під шумок» комусь не терпілося поділити бізнес на лісі.

Безсилі правоохоронці

Люди зі зброєю на підприємствах — цим, здавалося б, мали зацікавитися відповідні структури. Чи звертаються з такими заявами потерпілі? Це запитання «Відомості» поставили виконувачу обов’язків начальника УМВС у Волинській області Михайлові Руденку.

— У нас є інформація, що приходять люди з предметами, схожими на холодну зброю, та вимагають від керівників писати заяви на звільнення. Я закликаю, якщо таке стається, офіційно звертатися до правоохоронців.

Михайло Руденко визнав, що заяв до міліції пишуть небагато: люди бояться. Лише один із керівників звернувся до відділку, порушили кримінальну справу.

Як розповіли кореспонденту «Відомостей» самі потерпілі, звертатися до міліції — справа марна: її працівники сьогодні самі бояться «Правого сектора» і не годні їм протистояти.

А судді хто?

Всі безпорядки, які творилися на Волині, проходили під гаслом необхідності проведення люстрації. Нагадаємо, що люструвати органи влади є однією з вимог Майдану. Для цього створили люстраційний комітет. Його очолив Єгор Соболєв. Призначення відбулося 27 лютого. Як він бачить цю роботу, Соболєв написав у «Фейсбуці»: «Люстрація має пройти згідно з законами. Їх треба швидко розробити й ухвалити. Дуже важливо, щоб було колективне авторство всіх політичних сил із нової коаліції, щоб не виникли «ревнощі», які ускладнять проходження через парламент. Тому велике прохання до всіх депутатів, які вже готують власні ініціативи, об’єднатися у спільній роботі… Як державна організація люстраційний комітет ще має бути створений. Почали готувати лише положення про нього. Я вважаю, що комітет треба зробити максимально незалежним і сформувати його з людей із кришталевою репутацією. У складі обов’язково мають бути професійні правники», — наголошує він.

На Волині всього цього вирішили не чекати. Люструвати у нас почали уже з 24 лютого. Навіть декларацію відповідну прийняли: «Ми, представники громадських середовищ волинського Майдану, а саме — «Правого сектора Волині», Самооборони, Автомайдану та Громадського сектора Волині, 24 лютого публічно заявили про необхідність проведення люстраційних процесів в області й про створення Комітету громадської люстрації».

Відсутність закону волинських «люстраторів» не бентежить: «... Відсутність закону не забороняє громадськості Волині ініціювати процес люстрації. Більше того, такий процес буде поштовхом до якнайшвидшого прийняття необхідного люстраційного законодавства. Громадська люстрація полягає у виявленні та моральному осуді конкретних осіб та організацій, що були причетні до злочинів проти народу», — йдеться у їхній декларації.

Громадському ж осуду і люстрації хочуть піддати всіх і вся: і вибрані громадою органи місцевого самоврядування, і підрозділи Міністерства оборони на Волині, Національного банку, заклади системи освіти й охорони здоров’я, державні компанії, державні та комунальні організації, компанії з обмеженою відповідальністю, де акціонером є держава, державні фонди, державні фінансові установи та державні банки України, творчі та професійні спілки, державні та комунальні ЗМІ…

Нічого не нагадує? А мені дуже.  2005 рік. Коли вчитель чи завуч сільської школи, який хотів посісти місце директора, говорив, що «той агітував за Януковича».

Людей, які живуть на грантові гроші й, очевидно, не проти «підсидіти» керівника якогось державного фонду чи комунального підприємства, достатньо. Ще раз нагадаю: поділ крісел у 2005-му не між професіоналами, а між партійцями та «грантоїдами» закінчився тим, що Янукович став Президентом у 2010-му. Над цим варто задуматися «люстраторам» місцевого розливу.

До речі, як професійно робити люстрацію, розповів новий міністр юстиції Павло Петренко:

— Я запропоную всьому персональному складу центрального апарату міністерства на своєму прикладі опублікувати всі декларації родичів, особисті декларації. Й ми звернемося до податкової служби та до Антикорупційного бюро України, щоб на нашому прикладі провели таку перевірку, — сказав він.

На Майдані люди говорили про тотальну корупцію у судах, міліції, прокуратурі. Все, що відбулося у нашій країні, стало можливим лише через повне потурання злочинам третьої гілки влади. Майданівці стояли за те, щоб у нашій країні почали діяти закони. Та й у Європі також звикли жити за законами.

Немає у нас такого закону, щоб вриватися у кабінети з битами і вимагати у людей без суду і слідства звільнятися з роботи.

Тішить лише той факт, що один із ідейних натхненників «люстрації по-волинськи» Ігор Гузь, який нині є заступником голови обласної ради, визнав, що люстрацію проводити треба за законом. І висловив готовність пройти цю процедуру одним із перших.