Діти обирають вузи за кордоном, бо там дешевше і є перспектива працевлаштування

На Волині стає популярним здобуття вищої освіти за кордоном. Які вузи та в яких країнах мають попит серед наших випускників? Що потрібно для того, щоб вступити до закордонного вишу? В чому плюси та мінуси такої освіти, з’ясовували «Відомості».

Процес навчання за кордоном — не спинити

За статистикою, яку «Відомостям» надав начальник управління освіти й науки Волинської облдержадміністрації Олександр Хомич, минулого року 124 випускники 11 класів із 8452 пішли на навчання в іноземні вузи. Зокрема, п’ятеро дітей із Володимир-Волинського району, стільки ж — із Камінь-Каширського, двоє — з Іваничівського, одна — з Турійського. Найбільше ж у зарубіжні виші вступило абітурієнтів із Рожищенського району — 12, Луцька — 39, Нововолинська — 28.

— Якщо подивитися на географію навчання, то це Польща, Білорусь (Мінськ і Брест), Росія (Москва), — розповідає Олександр Степанович. — Переважають польські вузи. В середньому щорічно близько двох тисяч студентів або й більше від першого до п’ятого курсу навчається у різних закладах Польщі. У сусідніх Львівській, Закарпатській і Чернівецькій областях показники щодо кількості дітей, які навчаються за кордоном, ще вищі. Якщо говорити про динаміку, то число абітурієнтів, які для себе обирають заклади за кордоном, щороку на Волині зростає на кілька десятків. Чому так? Впливає і наше географічне розташування — немає проблеми поїхати у Хелм, Люблін чи у Варшаву. Навіть це територіально ближче, ніж у Київ. До того ж, і це чи не основний чинник, диплом польського вузу дає можливість легального працевлаштування у тій же Польщі або в інших європейських країнах. Тобто диплом польського вишу більш мобільний щодо майбутнього працевлаштування. Крім того, наші ВНЗ у частині оплати програють: вартість навчання, вартість проживання, вартість соціального пакета, який пропонується, вигідніші у вузах Польщі. Тому батьки й абітурієнти їх обирають.

У виші в Білорусі, за словами Олександра Хомича, переважно вступають діти з Любешівського, Камінь-Каширського та Ратнівського районів. Адже ще з радянських часів залишилося дуже багато родинних зв’язків, тож діти можуть проживати у своїх родичів у Білорусі. До того ж за спеціальностями сільськогосподарського напрямку (інженери сільгоспмашин, агрономи тощо) проблем із працевлаштуванням у Білорусі нема — аби бажання було, зауважує Олександр Степанович.

— Як і у кожній справі, тут є свої плюси й мінуси, — продовжує начальник управління освіти й науки. — Те, що найкращі діти покидають свою Батьківщину, не може бути позитивним фактором. Чи робити з цього трагедію? Напевно, ні. Світ відкритий сьогодні, й це нормально, що людина має право вибору. Напевно, ця тенденція повинна нас, керівників освіти різного рівня, як і державу Україна, спонукати до певних дій і кроків. Ми повинні робити все в частині вартості оплати, умов зарахування у вузи, в частині соціального пакета, який пропонуємо студентам: гуртожиток, медичне обслуговування, соцзахист, щоб діти залишалися.

Олександр Хомич зауважує, що «цей процес уже не можна припинити, але його потрібно прогнозувати, якщо ми думаємо про завтра». Цього року, за його словами, управління освіти й науки детальніше проаналізує, в які країни їдуть діти, які напрямки підготовки вибирають.

Переваги польських вузів

Лучанка Анастасія Макарчук, колишня учениця школи-гімназії №4, торік закінчила бакалаврат Університету менеджменту й адміністрації у Замості. Розповідає, що спочатку планувала вступати до ВНУ, однак побачила рекламу про можливість отримати освіту в Польщі та вирішила спробувати. Адже, по-перше, з’являються більші можливості працевлаштування за кордоном, по-друге, на бакалавра потрібно вчитися тільки три роки, коли у нас — аж чотири, по-третє, недалеко від дому.

— Мені там дуже подобалися ставлення викладачів до студентів, методика викладання предметів, бо подавали той матеріал, який дійсно потрібен, а відповідно, й пар було менше порівняно з нашими вузами, хоча тривали вони трошки довше, — розповідає дівчина. — Проте найголовніше, що діяла програма «Еразмус» із обміну студентами. Євросоюз виділяє кошти, і кожен спудей може собі вибрати заклад у будь-якій країні ЄС для піврічного навчання. Я, наприклад, їздила у Португалію.

— Мабуть, ти у школі вивчала польську мову? — цікавлюся.

— Ні, — пояснює. — Правда, перед вступом півроку ходила до репетитора, та дехто взагалі вступав, не знаючи польської. Коли потрапляєш у мовне середовище, то мусиш нею спілкуватися. Це неважко, адже українська та польська схожі.

Вступна кампанія у вузі, який обрала Анастасія, тривала до 31 вересня. Екзамени дівчина не складала — лише подала свій атестат. Результати ЗНО також не вимагали. Хоча, зауважує, якщо вступати до престижніших вишів у Варшаві, Вроцлаві чи Кракові, то там відбір абітурієнтів суворіший, володіння польською мовою обов’язкове.

Дівчина розповіла, що за навчання платила 2800 злотих у рік, але для іноземців була можливість отримувати стипендію, яка покривала 50 чи 100% вартості навчання.

— Я мала стипендію лише останній семестр, — продовжує співрозмовниця. — Житло мені обходилося приблизно у 800 гривень на місяць. Я, ще двоє дівчат із Луцька й одна з Володимира-Волинського жили у шикарній двокімнатній квартирі, з усіма зручностями, доступом до Інтернету — не порівняти з нашими страшними студентськими гуртожитками.

На запитання, чи не сумувала за рідними на чужині, відповіла, що першого року кожних два тижні їздила додому, другого — вже раз на місяць, але тільки півроку, бо інші півроку була у Португалії.

Анастасія мала намір продовжувати освіту в Польщі й потім знайти там роботу, проте довелося повернутися на Волинь. Зізнається, що через кохання. Зараз здобуває ступінь магістра у нашому політесі.

Інша волинянка Катерина Гемба, навпаки, ступінь бакалавра здобувала в нашому університеті на факультеті романо-германської філології за спеціальністю «Прикладна лінгвістика», а цього року вчитися на магістра поїде у польський вуз.

— Буду вивчати управління готельною та ресторанною справами у приватній вищій школі «Альмамер» у Варшаві, — розповіла Катерина. — Там дуже цікаві практики, адже є можливість побувати в Австралії, Америці, Китаї, країнах Європи. До того ж обіцяють, і я сподіваюся, що так і буде, забезпечити після завершення навчання роботою. Можна також виробити «карту побиту», яка дає можливість подорожувати Європою. Крім того, навчання там дешевше, а якщо будеш старатися, то існують знижки в оплаті.

Катерина платитиме приблизно 10 тисяч гривень у рік. Цей вуз вона відшукала через Інтернет, вступних іспитів не складала. Каже, є вибір навчання польською або англійською мовами, при виші, щоб вирішити проблему мовного бар’єра, діють курси польської.