Андрій Тимчук: Треба робити українське модним, різностороннім, класним

Ваша група  «ФлайzZza»  виступала на фестивалі «Art Territory», що проходив у Луцьку 23-24 травня. Розкажи про свої враження, чого очікували і чи виправдані ці очікування?

Нам пощастило виступити тільки на другий день. Першого дня грали в Польщі і, на жаль, не змогли втрапити та оцінити сповна цей захід, але те, що встиг побачити, мене приємно здивувало. Давно очікував і навіть хотів би бути співорганізатором чогось схожого, сучасного, більш свіжішого у Луцьку. У нас є «Ніч у замку», є «Бандерштат», є інші класні події, але от якраз такого формату бракувало: з тими ж таки райтерами (графітчиками), брейкерами, купою цікавих локацій, прикольними майстер-класами, сучасною музичною сценою та ін. Хотілося б, щоб він далі розвивався. Класно, що вже на перший фест залучили величезну кількість талановитих людей, які роблять щось інше, відмінне від загального мейнстріму, але при цьому професійне та цікаве. Надіюсь, що наступні «Art Territory» будуть ще крутішими. І, дай Боже, щоб ми десь на 30 чи 50 ювілейному фестивалі заспівали «..туди, де сонце встає, рветься серце моє..»

Як ти оцінюєш «музичну» ситуацію в Україні?

Насправді, зараз вона доволі критично-сумна, тому що відлуння Росії, над яким вона працювала десятками років, і надалі відчутно. Прикро, що вся та ситуація, яка останніх півтори роки є в Україні, все ж таки не посприяла тому, щоб люди змінилися в думках. Малий відсоток, як на мене, змінився та змінює світ навколо, а решта все одно слухає москальську попсу і те, що нам нав’язують, а не те, що хотілося б, аби чули та бачили українці в своїх домівках, офісах і на вулицях. Тому, на жаль, оці мільярди, які витрачає Росія, щоб підтримати та пропагувати свою культуру в цілому світі, і в першу чергу в Україні, аби нав’язати «русскій мір», як вони говорять, роблять свою справу. Багато людей вже ототожнили себе з російською мовою, музикою, кіно, книгами і навіть здогадки не мають про те, що є в Україні своє культурне багатство, яке варто було б, особливо зараз, підтримувати, піднімати з глибин, насолоджуватись і поширювати.   

Що потрібно для того, аби українську музику дійсно цінували?

Ну, в першу чергу потрібно міняти мислення людей – зробити українське популярним і поширеним. Де ми зараз маємо найбільш конфліктні та проблемні місця в Україні? Правильно – Схід і Крим. Саме там в Україні найменше чули та бачили українське. Для того, щоб почати виправляти ситуацію, потрібно законодавчо сформувати певні необхідності та потенціал, аби українські артисти мали доступ і можливості розташовувати свої матеріали в ефірах радіостанцій, телеканалів... Щоб не трапилось так, що людина, нарешті, дозріває до українського, а його ніде немає в ефірах. Коли я вмикаю котрийсь із українських музичних або й немузичних каналів, і там на 90% лунає   російськомовний або англомовний матеріал і не бачу жодного із сотень своїх колег-музикантів, які десятиріччями вкладають у творчість, в музику і в Україну свої зусилля та інвестиції, то це заставляє задуматися, що пора щось міняти. Як змінити? У першу чергу, ментально, мені здається. Треба робити різноманітні заходи, концерти, фестивалі, медійні проекти та шоу, інформувати, розповідати, популяризувати своє, українське. Коли ми недавно їхали з концерту в Польщі,  провели невеличкий експеримент: півтори години дороги проклацували польські радіостанції. За весь цей час почули лише одну англомовну пісню – та й та була з акцентом – ймовірно, що це співала теж польська команда. Все решта - польська мова. І "асортимент" стильовий теж крутий – і рок, і хіп-хоп, і джаз, і диско, і поп. Навіть класика десь проскакувала. Ось вам, будь ласка, приклад, який потрібно наслідувати. У нас цього немає, на жаль. В Україні лише окремі радіостанції підтримують вітчизняний продукт, загалом тенденція досить сумна. Особливо це стосується центральних радіостанцій та каналів, які якраз більше продукують москальську версію українського ефіру. 

А що саме «Флайза» вважає за потрібне робити, аби меломани надавали перевагу українській музиці, а не російській чи американській? 

«ФлайzZzа» постійно шукає якісь фішки, працює над тим, щоб не бути старомодними, аби дати українській музиці більш сучасний подих, бути цікавими молоді. Ставку потрібно робити на молодь – саме вона може бути основним рушієм в подальших перспективах нашої держави. Треба робити українське модним, різностороннім, класним, щоб молоді люди це підхопили і надалі цим пишались та цінували, як це відбувається в будь-якій іншій країні.

Ми ж, як гурт, навіть у цей складний для України час, намагаємось десь відшукувати кошти, час та зусилля, аби творити і надалі український продукт, тим самим збагачуючи «українську музичну бібліотеку». Ми ходимо на концерти своїх колег, шукаємо їх свіжі записи, підтримуємо українське кіно, читаємо нашу пресу, блукаємо по правильних українських інтернет-ресурсах і т. і. Гадаємо, що так має робити кожен українець!

Чи намагається «ФлайzZzа» якось впливати на нинішню ситуацію на Сході за допомогою музики?

Ну, за допомогою музики, - то навіть не знаю, хіба морально. Знаю, що у мене є друзі на передовій, які слухають «ФлайzZzу», можливо, заряджаються тим самим позитивом, і, думаючи про Батьківщину, роблять свої подвиги. Зрештою, ми постійно беремо участь у різних волонтерських заходах, або просто підтримуємо своїх рідних і друзів як фінансово, так і морально. Передавали частину коштів зі своїх концертів, продавали з аукціонів різні свої речі (диски, футболки), «продавались» на побачення і «сьорбали» каву з тими, хто нас «купив», а потім кошти передавали волонтерам. З давніх часів у нас була велика торба футболок (напевно, штук 50), які ми мали підготувати для наших фанів на концертах. Але порадились і вирішили передати їх бійцям – їм вони однозначно згодяться більше. Було, що зібрали, наприклад, чотири здоровенні рюкзаки з різними речами, починаючи від ложок, кружок, постілі та закінчуючи флешками, одягом, і несли їх в наш військовий госпіталь.

«ФлайzZzа» – це завжди позитив та запальні танці, а чи не було такої думки почати співати щось ліричне?

У нас репертуар насправді різний: там достатньо і лірики, і балад, вистачає і соціальних та патріотичних пісень. Не тільки веселі та сонячні пісні. Хоча, погоджусь, це наш основний вектор. Хочеться дати людям більше позитиву, тому що сірості та проблем і так вистачає в буденному житті, особливо останнім часом. Хочеться бути якраз в цей час трішечки тим променем, який має давати більше світла, щоб люди більше посміхалися та цінували кожну мить свого життя. Тому мусимо поширювати цей позитив навколо, заряджати ним як тих хлопців, що там на фронті, так і тих, хто їх вдома чекає та підтримує, в першу чергу, морально. Мусимо взаємно обмінюватись гарною енергетикою, тоді і світ навколо буде таким!

Розкажи про якийсь курйозний випадок із життя гурту.

Хм, ну тут навіть не знаю, що таке цікаве пригадати (сміється). Ну, наприклад, років зо три тому у нас був зимовий тур по Західній Україні. Пам’ятаю, був шалений мороз. Ми їхали вночі з котрогось із міст в інше місто, і по дорозі, фактично серед полів, щось трапилось із двигуном. Відповідно з пічкою, що нас гріла, теж була проблема. Дубар неймовірний. Ніч темна. Жодного автомобіля, бо ж який вар’ят буде гасати по ночах в такий мороз? Кілька годин померзли, але врешті-решт з відмороженими пальцями таки побороли ситуацію і погнали далі. А могли б і залишитися там з бурульками на носах посеред дороги. 

Як думаєш, якою піснею, можна охарактеризувати «Флайзу»?

Ой, я навіть не знаю, яку лише одну виділити. Може хіба «Сонце». Хоча можна і в пісні «Засмага на серце» почути розповідь про те, як ми творимо музику.

Що, на твою думку, зайве у музиці?

Обман. Коли створюються спеціальні штучні проекти аби, дурячи людей, тупо косити на них бабло. Зайвим вважаю також консервативність в музиці. Часто буває, що люди з крутою музичною освітою не можуть грати щось більш просте, цікаве та нестандартне. Зайвою у музиці буває ще її гучність.

Як ти встигаєш поєднувати роботу арт-директора, диск-жокея та вокаліста?

Нормально. В принципі це десь та ж сама ніша і творча робота. Все це мені взаємодопомагає: я щось бачу, наприклад, в інших колег-музикантів, переймаю якийсь досвід, виловлюю помилки (щоб самому їх не робити), просто товаришую, ми робимо іноді спільні пісні, підтримуємо одне одного порадами та інформацією. Я великий фан музики і вже років 25, напевно, є її колекціонером, тому для мене середовище такого гатунку, як «Кораблик» (клуб у Луцьку), фактично ідеальне. Я маю змогу там ділитися цією якісною класною музикою, яку в принципі мало хто чує або чує в малій кількості. Це хороший стимул бути завжди «в формі» – маю на увазі пошуки та вивчення музики. Ну і не менш важливий момент і покликання – привозити до Луцька цікаві гурти – показувати Україні українське. Правда, хотілося б більшої підтримки, розуміння та віддачі людей – аби приходили на концерти іноді навіть маловідомих гуртів. Адже ми здебільшого добряче селекціонуємо і відбираємо найбільш якісний продукт, який хотілося б показати лучанам. Саме тому моє завдання як арт-директора - розглядати і відчувати потенціал в гуртах і виконавцях: місцями нікому не відомих, але не менш крутіших за вже зірок українського шоу-бізнесу. 

Порадь нашим читачам, як завжди бути такими позитивно налаштованим, як ти?

Ого. Ну, тут рецепту, як такого, немає. Кожен із нас індивідуальний і неповторний. Потрібно бути вдячним Богу, батькам і долі за те, що ми взагалі є на цьому світі. Насолоджуватись життям, а не шукати в ньому суцільні проблеми. Дивіться на світ трішечки ширшими очима. Пізнавайте його, а не зациклюйтесь. Міркуйте позитивно і шукайте добро навіть в дуже негативних речах. І не забувайте посміхатись – тоді і світ усміхнеться вам!