Приватизація по-волинськи
Вибори до органів місцевого самоврядування, що мають відбутися наступного року, заставляють нинішніх обранців від громади, окремих чиновників, які випадково, але надовго загубились у коридорах влади і які точно знають, що майбутня люстрація, яка крокує країною, викине їх на вулицю, наостанок прокрутити кілька фінансово-господарських операцій.
У минулому номері газета «Відомості» писала про рішення депутатів Волинської обласної ради виставити на аукціон чотири об’єкти комунальної власності, а саме: базу відпочинку, що розташована на березі озера Тросне Маневицького району, кордодром для випробування автомобілів із нежитловою будівлею в місті Луцьку на вулиці Чорновола, 3 і два об’єкти в центрі міста — на вулиці Лесі Українки, 9 та Романюка, 1. Відразу зазначимо: всі об’єкти привабливі, а два останні — найбільше, оскільки розміщені в самісінькому центрі Луцька й інтерес до них, особливо комерційний, неабиякий.
Виставили на приватизацію «втіхаря» від орендарів
Сама по собі приватизація — річ непогана, якщо робити чесно, відкрито і, головне, дотримуватися законодавства. Але оскільки ми живемо в Україні та знаємо, що здебільшого за будь-яким процесом, пов’язаним із майном, стоять зацікавлені особи, то, відповідно, вирішили достеменно дослідити, як усе відбувалося.
Почнемо з того, що організації, які орендують приміщення на Лесі Українки та Романюка, про можливе своє виселення дізналися випадково, дехто — уже після сесії та її рішення. Хоча згідно з договором про оренду, який розробила обласна рада, їх зобов’язані були повідомити заздалегідь. Це перше. По-друге, ці об’єкти не так просто й виставити на приватизацію, оскільки частина приміщення на Лесі Українки є пам’яткою архітектури. А Закон України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» забороняє приватизацію приміщень, котрі становлять національну, культурну й історичну цінність і перебувають під охороною держави. З іншого боку, приміщення уже впродовж багатьох років орендують Волинська обласна організація Національної спілки письменників України, редакція друкованого періодичного видання «Волинська газета», редакційно-видавниче підприємство «Надстир’я» — назва сьогоднішня, але саме видавництво тут трудиться ні мало ні багато 50 літ. У приміщенні на Романюка, 1 розміщене видавництво ТзОВ «Слово», яке понад 14 років продукує газету «Відомості».
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про посилення захисту майна редакцій засобів масової інформації, видавництв, книгарень, підприємств книгорозповсюдження, творчих спілок», забороняється «відчуження приміщень, в яких перебувають редакції засобів масової інформації, друкарні, видавництва, книгарні, підприємства книгорозповсюдження, засновниками яких є органи державної влади, місцевого самоврядування, об’єднання громадян, державні науково-дослідні установи, навчальні заклади, трудові колективи, а також творчі спілки».
І ось, аби громадськість, а відповідно, й журналісти не швидко зорієнтувалися, що конкретно готують до приватизації, в пункті порядку денного сесії «Про затвердження переліку об’єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, які пропонується приватизувати у 2014–2015 роках» це питання прописали таким чином, щоб не дуже було зрозуміло, що виставляється, тобто акцент зробили на адресах приміщень і назвали тих, на балансі кого вони утримуються, без зазначення орендарів. Цитуємо: «…частина нежитлового приміщення у м. Луцьку по вул. Лесі Українки, 9 (орієнтовна площа — 142,9 кв. м), балансоутримувач та ініціатор приватизації — КП «Волинський екскурсійно-методичний центр»; частина нежитлового приміщення у м. Луцьку по вул. Романюка, 1 (орієнтовна площа ---), балансоутримувач та ініціатор приватизації — КП ІАЦ «Волиньенергософт».
Помітили, на Романюка, 1 навіть не вказана квадратура? Забули? Випадково пропустили? Думається, ні. Найімовірніше, лобісти ще не визначились, який кусок продати. Це вже потім, коли голова облради підпише рішення до виконання, ми побачимо цифру 257,7 квадрата.
Погодьтеся, мало кого з людей цікавить, кому належить те чи інше приміщення. Зате всі знають, яка фірма чи структура там працює. Якщо банк, то ми знаємо, який конкретно, якщо магазин — теж, якщо адміністрація, то адміністрація, і звичайному українцеві байдуже, що вона перебуває в приміщенні обласної ради та що воно є не державною, а комунальною власністю. Це деталі для професіоналів.
Питання до депутатів: не помітили, що в порядку денному бракує інформації чи все-таки закрили очі на порушення?
Якщо так, то це щонайменше непрофесійно, а якщо брати за великим рахунком — виглядає як змова.
Читач має зрозуміти, що приміщення в центрі міста завжди були, є і будуть ласим шматком для тих, хто звик за роки незалежності прибирати до рук за копійки державні, комунальні об’єкти, переводити їх у бізнес-класи, а потім відбивати мільйони. Але оскільки в цьому випадку все перебуває на початковій стадії і ми не знаємо, хто поклав око на ці приміщення, то наразі хочемо висловити свою підозру, що око таки є, а головне, є той, хто намагається ці приміщення вивести із комунальної власності.
На думку громади начхати
Ще один не менш цікавий об’єкт — база відпочинку на озері Тросне, що в Маневицькому районі. Це питання взагалі не мало би стояти на порядку денному сесії обласної ради, оскільки 10 січня 2014 року Маневицька районна рада прийняла рішення за № 30/3 «Про надання згоди на прийняття у спільну власність територіальних громад сіл і селищ Маневицького району бази відпочинку на березі озера Тросне». До речі, обласна рада сама й клопотала перед районною, аби вони це зробили. Сьогодні ж повністю проігнорувала рішення маневиччан. Чому такий розворот на 180 градусів? Адже депутат зі «Свободи» Микола Давидюк, який мешкає в цьому районі, намагався донести до обранців, що базу не треба продавати, вона повинна залишитись у власності місцевої громади, оскільки є відповідне рішення. Не почули. А може, не хотіли? Швидше за все. Напевно, вже є охочий заселитись у мальовничому місці. Принаймні іншого пояснення не знаходиться.
Голосували з порушеннями
Щоб набрати необхідну кількість голосів, питання «Про затвердження Переліку об’єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, які пропонується приватизувати у 2014–2015 роках» виносилося на голосування тричі. Тричі! Лобісти виявилися настирними: або вони це питання протягують і отримують те, що собі намітили, або пролітають зовсім, бо знали, що роблять не цілком чесні речі й, якщо це стане відомо громадськості, афера може зірватись. І з третьої спроби проект рішення таки «проштовхнули», набравши мінімально 41 голос.
Ось тут починається цікаве.
Зважаючи на те, що реальних необхідних голосів усе-таки не вистачало, депутати вдалися до «кнопкодавства» — скористалися картками колег, яких із тих чи інших причин на той момент не було в залі. Як стало відомо редакції, і в нас є копія заяви депутата обласної ради Романа Микитюка, він цього ж дня, 21 листопада, написав заяву на ім’я голови обласної ради, в якій, зокрема, наголосив: «...я не брав участі у голосуванні по даному питанню, оскільки в той час був відсутній у залі». І вказаний час — 13.00–13.35 год. Є стенограма засідання, легко провести звірку.
Якби голова обласної ради пан Вітер був на своєму місці, він, звичайно, врахував би цей момент. А так на прес-конференції, організованій для журналістів через кілька днів після сесії, заявив, що не вбачає жодних правових порушень. Ось що він сказав: «Дійсно, є заява Романа Микитюка, в якій він повідомляє, що в період із такого часу по такий відлучався із сесійної зали, але це йде як повідомлення, про відкликання ним голосу в ній не йдеться».
На фото: Копія заяви депутата Романа Микитюка.
А як же рішення облради про відповідальність за «кнопкодавство»?
Нагадаємо нашим читачам, що в 2012 році за ініціативою депутата Сергія Слабенка депутати обласної ради проголосували зміни до регламенту роботи сесії, цитуємо: «Кожний депутат Волинської обласної ради в органах, до складу яких він входить, має один голос і особисто здійснює своє право на голосування. У випадку вчинення діяння, голосування депутатом Волинської обласної ради за іншого депутата Волинської обласної ради, за своїми основними ознаками є нічим іншим, як перевищенням влади або службових повноважень, відповідальність за яке встановлена статтею 365 КК України», — йдеться в оновленому регламенті облради. А стаття 365 Кримінального кодексу України (перевищення влади або службових повноважень) гласить: «Перевищення влади або службових повноважень, тобто умисне вчинення службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй прав чи повноважень, якщо вони заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб, — карається виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на строк до п’яти років, або позбавленням волі на строк від двох до п’яти років, із позбавленням права обіймати певні посади чи провадити певну діяльність на строк до трьох років.
Думається, обласній прокуратурі є над чим попрацювати. Надто багато явних порушень законодавства України в роботі депутатів цієї сесії.
На брехні далеко не заїдеш
На прес-конференції для журналістів голова обласної ради Валентин Вітер пояснив, що ініціатива виставлення об’єктів на приватизацію виходить від балансоутримувачів. Зокрема, зосередився на приміщенні Романюка, 1, яке перебуває на балансі комунального підприємства «Волиньенергософт», керівник — В. В. Дутко. Мовляв, орендарі не здійснюють передоплати за опалення і він не дає ради утримувати приміщення.
Отут хочеться відразу внести поправку. Якби документи на сесію готувались як слід, без лобізму, то Вітер знав би, що ТзОВ «Слово», яке орендує це приміщення, вчасно сплачує як оренду, так і комунальні послуги. Зокрема, це стосується і передоплати за газ. На Волині осінньо-зимовий сезон цьогоріч розпочався з 1 листопада. А ТзОВ «Слово» ще за дев’ять днів до сезону, а саме 21 жовтня, перерахувало на рахунок «Волиньенергософту» 2975 грн передоплати (за листопад спалено газу на 1000 грн, 1900 грн передоплати залишилося на грудень), про що свідчать бухгалтерські документи. Це перше. По-друге, треба пам’ятати, що у цьому приміщенні діє автономне опалення. Якщо платіж «Волиньгазу» не буде здійснений вчасно, газовики не дозволять запустити котельню. Пломба з’явиться тут же. А це вже штрафні санкції. Тобто платиш —грієшся, не платиш — мерзни. Це не централізоване опалення. Тому, коли Дутко каже, що він не дає ради платити, це брехня.
Що стосується взагалі ролі «Волиньенергософту» в житті будинку на Романюка, 1, то вона зводиться лише до того, що представник цього підприємства з’являється раз у місяць, аби зняти показники з приладів і виставити рахунок до оплати. Всі проблеми, які виникають тут, вирішуються самими орендарями: це капітальний ремонт частини приміщення (перебувало в аварійному стані), поточні ремонти, заміна вікон, дверей, підлоги, ремонт даху… Про прибирання, дрібні якісь речі говорити взагалі не доводиться. Між іншим, для обласної ради і балансоутримувача: ремонтні роботи на Романюка, 1 проводились із дозволу тодішнього голови облради Анатолія Грицюка. Все офіційно, все задокументовано. Це щоб не виникало ніяких ілюзій.
Ради потребують оновлення
Ставимо логічне питання: навіщо взагалі нам такі ради, якщо картки голосують без депутатів, рішення приймаються з ігноруванням інтересів громади, документи фальсифікуються, до підготовки питань ставляться абияк: не аналізують факти, документи, не здійснюють перевірки? Правильно, такі не потрібні. Час замислитися над оновленням представницьких органів влади. І на наступних виборах до місцевих рад, які відбудуться в 2015 році, обрати реальних представників від народу, а цих відпустити гуляти, а ще — проконтролювати, аби хтось із них не потрапив на тепленьке чиновницьке крісло. Закон про люстрацію дозволяє це зробити. А ще треба всім нам позбутися такого збитого судження: «А нема за кого голосувати...». Є, подивіться навколо себе — і ви обов’язково знайдете людей, котрі чесно на місцевому рівні будуть відстоювати інтереси громади, бо саме в цьому й полягають функції представницьких органів влади.
P. S. Матеріали, опубліковані в газеті «Відомості» від 27 листопада № 46 та 4 грудня № 47, щодо правової оцінки роботи депутатів обласної ради з питань голосування, підготовки матеріалів на сесію направляємо в обласну прокуратуру на реагування. Про результати перевірки повідомимо.