Любов до птахів переросла у захоплення
У господарстві Миколи Музичука живуть рідкісні породи пернатих
Незвичайне хобі має Микола Музичук із Ківерців — у вільний від роботи час (він працює директором районного центру зайнятості) доглядає екзотичних птахів. На його обійсті живе понад двадцять рідкісних порід голубів, більше десяти видів курей, індики, фазани — мисливські, угорські, золоті, срібні. Любов до пернатих у Миколи Євгенійовича ще з дитинства, однак утілити мрію — розводити їх у себе вдома — вдалося лише три роки тому.
До цього часу чоловік лишень споглядав, як інші розвивають це захоплення, постійно відвідуючи виставки птиці, які організовують майже щомісяця то в тому, то в тому місті.
— Саме під час цих виставок познайомився з Ігорем Сосовським із Рожища, який уже давно розводить пернатих, — розповідає Микола Євгенійович. — Він настільки мене заінтригував, що я вирішив і собі спробувати. Й закохався у цю справу: вона не так дохідна, як просто дає моральний відпочинок. Кожного дня приходжу з роботи, переодягаюсь — і до них. Відразу всю втому й негатив, які отримав на роботі, як рукою знімає. А по-друге, наскільки все це птаство гарне — милуєшся і тішишся! Внук, якому 4,5 року, приходить із садочка й одразу біжить до мене: «Давай будемо годувати-поїти!». Щовечора мені допомагає.
Сьогодні Микола Музичук і сам став активним учасником виставок — їздить у Рівне, Львів, Тернопіль. Обмінюється птицею зі своїми однодумцями, інколи купує якісь новинки, переймає досвід догляду та розведення пернатих.
— Не так продаємо, як обмінюємося, бо, щоб була яйценосність і величина, потрібно поновлювати з різних виводків, — пояснює птахівник.
На запитання, яка порода для нього є особливо дорогою, відповів, що золоті й срібні фазани. А ще кури — срібний і чорний кохінхін.
— Цікава порода курей, — проводить господар до своїх вольєрів, — брама куріпкова світла, є брама золота — вони хоч і їдять, як звичайні, але за розмірами набагато більші. Гляньте, ось кури пухові, є бентамки — декоративні карликові курочки.
— А що це у вас за цокотуха з голою шиєю? — цікавимося.
— Це також рідкісна порода — голошийка, виведена у Польщі, — пояснює. — На зиму все птаство випускаю у загальний вольєр, але в лютому кожна порода стоїть окремо.
Також Микола Євгенійович запросив подивитися його голубів — велике різноманіття порід. Наприклад, римський — дуже великий, за розміром майже як звичайна курка. Англійський дутиш — із розкішним розпущеним хвостом, якобінці — ховають голову в пір’я так, що її й не видно.
— То, мабуть, велику мороку з ними маєте, бо ж вони дуже плодючі? — запитуємо.
— Ні, — відповідає, — це стосується звичайних, знаю, що як поселяться, то люди часто бідкаються. А породистих дуже важко вивести, від якобінців, наприклад, я вже два роки не можу взяти молодняк. Тому ці голуби дуже дорогі.
Однак найгірше, нарікає господар, що у нас немає хорошої ветеринарної служби, яка б надавала послуги птахівництву.
— От у мене пави індійські минулого року почали здихати, — розповідає. — Треба, думаю, завезти у Луцьк у ветлабораторію, щоб встановили, від чого мруть. А мій колега каже: «Вони ставлять один діагноз. Гарантую, що зараз напишуть: «глисти в печінці». За аналізи заплатив 250 гривень. І що ви думаєте? Точно, так і зазначили: «глисти в печінці». Нема спеціалістів, щоб надали консультації, якщо захворіє птиця. Тому в Інтернеті сам шукаю інформацію, купую ліки: деколи допомагає, деколи — ні.
До речі, за весь період, поки у Миколи Євгенійовича живуть птахи, він жодного не зарубав. Каже, шкода.
