Ягодинська траса у ямах, бо при її будівництві не дотримувалися технології
Перше, що бачать іноземці, які в’їжджають на територію України через митний пункт пропуску «Ягодин», — страшну розбиту дорогу. Разом із тим ми кілька років поспіль чули про ремонт траси Київ — Ковель — Ягодин. Як ремонтували, що дорога така розбита? На це запитання спробували відповісти «Відомості».
За словами начальника Служби автомобільних доріг у Волинській області Анатолія Посполітака, на території Волині трасу Київ — Ковель — Ягодин здавали у декілька етапів.
— Першу частину дороги від «Ягодина» зробили ще у 2002 році, — зазначив Анатолій Посполітак. — Це 18,7 кілометра. У 2010-му здали відрізок від Любомля до Машівського бору. В бік Ковеля треба ще зробити 1,4 кілометра перекриття асфальтобетоном — і можна відкривати по ній рух. А далі починається дорога, яку ми робили у 2011 році, — 122 кілометри до кордону з Рівненською областю.
Якщо їхати Ягодинською трасою, то поки «стоїть» та її частина, яку здавали останньою. Але ж Ковель — Київ — Ягодин — це дорога першої категорії. На її будівництво пішли сотні мільйонів гривень. І вона не мала б за лічені роки перетворитися на суцільні тріщини і ями. Постає одвічне питання: а чи вміють українські дорожники будувати шляхи? Відповідь Анатолія Посполітака шокувала:
— Дорога першої категорії передбачає покриття трьома шарами асфальтобетону. А на частині траси біля самого «Ягодина» було зроблено тільки один шар. На більше тоді грошей не вистачило. Найближчим часом ми повернемося до ремонту. На сьогодні вже провели тендер. У нас є проектна документація, визначений переможець — Броварське ШБУ-50. Вони мають завершити цю дорогу.
Якщо вдуматись у те, що сказав начальник Служби автомобільних доріг, то виходить прямо як у прислів’ї: «Чого бідний? Бо дурний. А дурний чого? Бо бідний».
Цікаво, скільки ще шляхів у нас зроблено без дотримання технології? І як довго без ремонту зможуть обійтися ті траси, на будівництві яких до Євро-2012 «освоювали» мільярди?
— Якщо говорити про технологію, то кожних три роки треба проводити поточний ремонт дороги та її поверхневу обробку, — наголосив Анатолій Посполітак. — Як я уже казав, претензій до частини Ягодинської траси, що здана у 2011 році, немає. Проте у 2014-му буде три роки, як її ввели в експлуатацію. І треба буде робити поточний ремонт. Чи будуть на це гроші у бюджеті? У нас ще за роботи, виконані у 2011 році, борг перед підрядниками — 45 мільйонів гривень.
Бюджет недоотримує мільярди на будівництво доріг
Дороги сьогодні потребують серйозних ремонтів. А серйозні ремонти потребують серйозних грошей.
Основним джерелом надходжень до спеціального фонду дорожнього будівництва є акцизний збір із нафтопродуктів. Водії знають, що з кожного літра купленого пального якась сума має йти на ремонт доріг. Експерти порахували, що при нинішніх цінах до бюджету з 1 л бензину йде приблизно 3,6 грн, а з 1 л дизельного палива — близько 2,2 грн. Якщо цю суму помножити на кількість проданого бензину, то у державну скарбницю за рік мало надійти понад 33 мільярди гривень. Це серйозна сума якщо не для будівництва, то хоча б для нормального утримання доріг. Але кошти до шляховиків не доходять.
За повідомленнями українських ЗМІ, за півроку державний бюджет України недоотримав близько 4,7 млрд грн податків із нафтопродуктів, із яких близько 2,22 млрд становить акцизний збір і 2,47 млрд — податок на додану вартість. Загалом надходження від акцизного збору з нафтопродуктів упали порівняно з минулим роком на 33%. При тому, що споживання бензину, за даними Міненерго за сім місяців 2013 року, впало на 6,24%, дизпалива — на 3,57%. З урахуванням динаміки перших семи місяців цього року сумарні втрати податків із бензину і ДП у 2013-му можуть перевищити 8 млрд грн. Це ті мільярди, за які мали б будувати дороги. Куди вони поділися? В аналітиці Міндоходів, яка потрапила у ЗМІ, вказано, що грошей надходить менше через нелегальний видобуток нафти і контрабанду через підземні трубопроводи.
До речі, спеціалісти Міндоходів у Волинській області нещодавно під час обшуків вилучили на АЗС у м. Устилуг і смт Шацьк незаконно виготовлені підакцизні товари. Йдеться про 44 тисячі літрів паливно-мастильних матеріалів. Податки з них, відповідно, ніхто не заплатив.
Але чи лише нелегальний продаж пального є причиною недоотримання бюджетом мільярдів гривень на будівництво доріг? Не варто забувати і про фіктивний експорт, і про різноманітні пільги, якими користуються великі компанії-експортери. При такому підході грошей на будівництво доріг у нас не буде ніколи.