У Польщі волинський овочівник зрозумів, що заробляти можна і на десяти сотках

У господарстві сім’ї Процанів із Манькова Локачинського району зараз гаряча пора — якраз розпродують розсаду. Тільки під вечір Віталій Анатолійович Процан повернувся з ринку. Тому, каже, балакати вже втомився, адже кожному покупцеві потрібно роз’яснити, як правильно посадити, як доглянути за рослиною, щоб отримати хороший урожай. Біля їхнього обійстя стоїть кілька теплиць, де Віталій Анатолійович і його дружина Жанна Михайлівна трудяться в поті чола, щоб заробити, як кажуть, на хліб насущний. Адже на початку незалежності обоє залишилися без роботи і постало питання, як виживати: в родині підростало дві донечки. Їх потрібно було вчити, а ще — будувати хату. Земельних паїв не мали, тому вирішили взятися за щось таке, щоб і прибуток був, і землі небагато використовувати. От і почали вирощувати овочі.

Сьогодні їхній будинок уже зведений. Подвір’я акуратно викладене бруківкою, гарні квітники — видно, що мешкають працьовиті люди.

— Що ви до нас без сапки? — жартує господар.

— Та у вас ніби все прополене, — показую на клумби.

— Думаєте, що легко? Все це з жінкою своїми руками зробили, — показує натруджені долоні. — Доньки також багато допомагають.

— У нас тільки гектар землі, — долучається до розмови господиня. — З картоплі не було віддачі, тому посадили помідори, сотих до десяти, а ще перець, огірки, полуницю — все, що можна було на ринку продати. Розсаду спочатку вирощували тільки собі, а тепер і для реалізації.

— Коли став безробітним, вирішив поїхати у Польщу, — розповідає Віталій Анатолійович. — Місяць там пробув на заготівлі яблук. Грошей тоді мало платили, але головне те, що я побачив, як там люди живуть, як трудяться, і сказав собі: треба працювати вдома — клімат той самий, земля та сама.

Сьогодні Процани вже мають постійних клієнтів, які приїжджають до них кожного року і купують по сто-двісті корчів розсади.

— Часто на базарі продають розсаду сіяну, — пояснює господар. — Тобто посіяли, підживили її якоюсь хімією, виросла велика, а корінець маленький. І коли людина висадить її вдома, то часто й не приймається, а якщо приймається, може зацвісти, і помідори починають в’язатися зелені, але не достигають. Щоб томат виріс і добре плодоносив, розсада має бути пікіруваною. Тобто її спочатку треба посіяти, потім висадити у ґрунт, потім знову викопати, а тоді лише садити на городі. Помідор таким чином має пережити стрес, і тоді плоди достигнуть швидше, а врожай буде хороший.

Віталій Анатолійович зауважує, що рослинництву вчився самотужки (за освітою він інженер-механік, дружина — хімік. — Авт.), читаючи відповідну літературу, журнали. А ще запрошував для консультування знайомих, які працювали за кордоном у тепличних господарствах, радився з агрономами, прислухався до того, що рекомендували аграрні дослідні інститути.

Каже, щоб помідори добре вродили, розсада повинна мати 40-50 днів від дня висіву. А розсада перцю —70-90 днів.

— А коли продають дуже молоду розсаду, тоді людині доводиться довго чекати врожаю, — відкриває секрети огородництва пан Анатолій.

Дружина додає, що у наших кліматичних умовах краще вирощувати ранні та середньоранні сорти томатів.

— Ми ту ж саму розсаду, що продаємо, садимо й собі. І якщо мій покупець потім звернеться до мене, мовляв, погано у нього росте, намагаюся знайти причину і щось порадити. Проте зазвичай люди хваляться, що, приміром, перець у них набагато кращий, адже вони мають більше можливостей доглянути його, ніж я. Бо у мене тисяча, а в них 20 штук. Але ви можете у сусідів, хто купував у мене розсаду, запитати, бо якось негарно самому себе хвалити.

Крім перцю та помідорів, продають розсадою ще й огірки, дині, кавуни, баклажани. А урожаєм — в основному томати, огірки, капусту і перець, хоча останнім часом ціна на нього впала, каже овочівник.

— У нас усе, що є добре, шкода викинути, тому намагаємося продати за будь-яку ціну, вигідно нам чи ні, а як не вийде, то подарувати, — зауважує Віталій Анатолійович.

На запитання, що приносить кращий прибуток — розсада чи овочі, відповів:

— Вигідніше продавати капусту, коли кілограм коштує дві гривні, картоплю — коли більше трьох. А коли помідор на ринку — три гривні і стільки ж бараболя вартує, то вигідніше, звичайно, її, адже томати — дуже затратна культура. Для селянина проблема в тому, що немає стабільності: у нас базар, а не ринок — сьогодні ще одна ціна, а завтра вже інша, через що не можу прорахувати, що мені вигідно. А ще проблема — далеко живемо від обласного центру, дорого їздити на ринок.

Віталій Анатолійович запевняє, що у своїх теплицях вирощують екологічно чисту продукцію, адже основне їхнє правило — поменше хімії.

— Ми гній, попіл не викидаємо — все фасуємо в мішечки, тоді настоюємо у бочці та використовуємо для підживлення, — розповідає овочівник. — Дякувати Богу, помідор родить на одному місці, тому що мало застосовуємо хімії. От іноді на ринку продаю капусту — головка 5-7 кг важить, або полуницю — буває, що ягода у банку не влазить. Інспектор, яка відбирає продукцію для аналізу, цікавиться: чим ви її кропите, що така гігантська? А це ж просто сорт такий. Не вірять, беруть на дослідження, але все в нормі.

Віталій Анатолійович запросив подивитися його теплиці. Щоправда, зауважив, що це лише плівкові накриття. Наразі парник, де був би обігрів і крапельний полив, — лише у мріях пана Віталія, бо поки що на такий коштів не вистачає. Та й навіть ті, що є, потребують великих затрат: замовляють спеціальну плівку, яка повинна бути витривалою до вітрів, раз на три роки проводять капітальний ремонт дерев’яних каркасів.

— У нас теплиці для захисту від дощу та приморозків, — пропонує глянути господар. — Розсаду починаю сіяти з лютого, і коли були морози, то ми, крім плівки, ще мусили агроволокном накривати, бо з боків розсада мерзла. Буває, вночі бігаю з паяльною лампою, щоб обігріти, бо можна за годину втратити всю розсаду.