У Звірові знайшли вбитих оленів і кабана

За три дні рахування зубрів у Звірівському господарстві налічили  всього 12 особин із 27, про яких іще минулого року звітував його директор Андрій Шпорук. Однак одними лише непорозуміннями у Звірові, про які «Відомості» писали у минулому номері, не обійшлося. Під час підрахунку зубрів у мисливському господарстві виявили невідомо ким убитих оленів. Про це повідомив у випуску новин телеканал «Аверс».

Як стало відомо тележурналістам, невідомі застрелили дикого кабана, шкіра якого лежала у кімнаті для розбирання туш тварин, а собаки, треновані для ловлі здобичі, роздерли трьох оленів. Директор Звірівського МГ Андрій Шпорук навідріз відмовився спілкуватися з журналістами і втік до лісу. Небажання розмовляти аргументував тим, що не має часу. Ліцензії на полювання представникам ЗМІ ніхто не показав.

На фото: Туша вбитого кабана

Такі підозрілі факти та неадекватна поведінка пана Шпорука свідчать самі за себе. Як висловлюються захисники природи, у Звірові «розвели бардак», якому треба покласти край.

Оминути увагою все те, що сталося всього за два дні перевірок у Звірові, не міг начальник обласного управління лісового та мисливського господарства Богдан Колісник. У четвер, 17 січня, він зібрав журналістів на прес-конференцію. Відверто кажучи, краще б він її не скликав. По-перше, за словами самих лісівників, їхнє управління жодного стосунку до зубрів не має. По-друге, те, що відбулося на зустрічі з журналістами, швидше нагадувало шкільні розбірки. Якщо вже є непорозуміння між паном Колісником і головою обласного товариства охорони природи Віктором Комаровим, то варто було б обговорити спірні моменти наодинці, а не поливати один одного брудом за спинами та в присутності журналістів.

Перед зустріччю з представниками ЗМІ прес-служба лісівників роздала звернення, підписане головою Товариства лісівників України у Волинській області П. М. Сахаруком. У ньому відверто звинувачують громадськість (зокрема голову обласного товариства охорони природи Віктора Комарова та громадського інспектора Сергія Григоренка) і журналістів у надмірній увазі до зубрів.

«Зауважимо, що того-таки зубра, якого зараз так відстоюють мнимі екологи під проводом Григоренка та Комарова, у волинські ліси привезли ті ж лісівники. Щоправда, то був експеримент. Ніхто не знав, чи приживеться тварина на Волині. Та й мешкати, щоб зберегтися, вони мали б не у ківерцівських лісах, поблизу обласного центру, а в тихій шацькій стороні… Коли завозили, тварина ще не була червонокнижною, а привезли її сюди як мисливську для рекламації та використання в подальшому для полювання», — йдеться у зверненні.

З цього звернення виходить, що журналісти ще й винні у тому, що зубри з волинських лісів зникають!

«Шкода, що сучасні ЗМІ люблять саме такі сенсації, не спромігшись зробити аналіз, поговорити зі спеціалістами… Складається враження, що перегавкування цікавіше, ніж виважена думка. Вкотре читаємо про те, як «екологи» рахують зубра, і, повірте, стає бридко. Можливо, то занадто грубо, але не з рахівницями треба ходити по лісу, а з конкретними справами», — пишуть далі лісівники.

Богдан Колісник теж особливо не шукав фраз, щоб прокоментувати катастрофічну ситуацію, яка склалася з зубрами у Звірівському МГ. Його обурює, що за прогалини у виконанні програми збереження зубрів звинувачують лише лісників.

«Дійде до того, що скоро лісівники ще й тим, хто завагітнів у лісі, аліменти платитимуть», — кинув Колісник.

Крім того, чиновник повідомив, що він і сам не знає, скільки точно зубрів мешкає на Волині, та й, у принципі, це не в компетенції його управління. Мовляв, усі претензії — до екологічної інспекції та управління охорони природного навколишнього середовища.

Усе б нічого, якби не той факт, що саме управління лісового та мисливського господарства завозило зубрів, від яких вони так відхрещуються, на Волинь як у 1965-му, так і у 2010-му роках.

Пан Колісник каже, що у 1965 році в уманські ліси привезли шістьох самців і дев’ятьох самиць, але зроблено це було передчасно. Він називає це рішення «суто адміністративним». Починаючи з того часу, аж до 2000 року у волинські ліси привозили іноземних мисливців для промислового полювання. Увагу зубрам почали приділяти якраз із початку 2000-х, коли Богдана Івановича і призначили начальником управління.

Відтоді та до сьогодні, зі слів Колісника, лісники доглядають і годують зубрів «винятково через громадську позицію». Лісівники стверджують, що вирішити проблему зі зникненням популяції зубрів самі не в змозі. Для початку, наголосив пан Колісник, треба, щоб Мінприроди виділило 200 тисяч гривень для наукового обґрунтування того, чому зникають зубри, а вже потім — міркувати, що робити далі.

Як завжди, позиція чітка: дайте гроші, а ми тоді вже поміркуємо, скільки зникло та чому. Тим часом тварини десь діваються. Хто їх «відловлює», можна лише здогадуватись. А найголовніше те, що, як завжди, немає винного.