З десяти соток городу — 150 тисяч гривень прибутку

Вже три роки житель Іваничів Володимир Сівер займається вирощуванням саджанців фруктових дерев. Нещодавно це своєрідне хобі він перетворив на легалізований бізнес. І тепер пан Володимир — підприємець у галузі садівництва. Каже, досить прибуткова справа, адже з 10 соток землі можна отримувати 150 тисяч гривень доходу.

Володимир Миколайович має вищу освіту, 25 років пропрацював інженером у кіномережі, однак після розвалу СРСР ця галузь занепала, тому потрібно було шукати інших заробітків. Так потрапив, як і багато інших наших співвітчизників, у Польщу.

— Батько мій мав яблуневий садок, — розповідає Володимир Сівер. — Я йому допомагав, мені було цікаво, як щепити дерево, як його виростити. А тут запропонували попрацювати у сусідів-поляків на плантаціях саджанців, тому погодився відразу. Був недалеко від Любліна. Там цілі села садівників, і масштаби дуже великі — фермери мають по 20-30 гектарів саджанців. Але займаються суто цим, більше нічого не вирощують і господарки не тримають — не так, як у нас. Можливо, саме через те, що зосереджуються на одному, і толк тій справі дають, і розвиваються. Та вирощування саджанців вимагає ручної праці, адже окулірування (спосіб щеплення плодових і декоративних рослин одиничною брунькою, взятою від черенка культурного сорту, — авт.) займає багато часу, тому й наймають працівників.

Під час заробітчанського життя чоловік вивчив усі тонкощі та секрети розведення саджанців плодових дерев. На Волинь повернувся з багажем нових знань і зразками щеплених дерев. Купив біля Іваничів хатину, посадив садок, а ще доглядає батьківський. Приміром, минулого року зібрав дві тонни яблук. Після Польщі працював у Києві майстром цеху на ТзОВ «Укрполімер-газ». Одначе три роки тому твердо вирішив зайнятися садівництвом, тоді й заклав маточні підщепи.

— На 10 сотках можна посадити п’ять тисяч дерев, — пояснює садівник, — і вже через півтора року їх продати. Якщо по 30 гривень за саджанець, то виходить 100 тисяч чистого прибутку, без затрат на паливо, засоби захисту. Зараз мають попит низькорослі, середньорослі та карликові дерева. Покупці мені довіряють, тому майже всі саджанці продаю тут, на місці. Заїжджим реалізаторам саджанців вірити не можна, бо часто буває, що продають одне, а виростає зовсім інше. І де потім того продавця шукати? А ще планую декоративні дерева вирощувати — туї, сосонки. Он там, — показує рукою в бік хати, — є невелика тепличка, де вони ростуть, потім їх висаджу. Ще збираюся горіхи посадити, а саме фундук, уже маю кілька маточних дерев. Думаю, це також вигідно.

Вирощує Володимир Миколайович саджанці яблунь, які більш акліматизовані до наших умов: ліголь, сніговий кальвіль, малинівку, білий налив, рубін, мрію. Одначе, каже, не таке вже й легке це діло, як багато хто собі думає, адже «уваги треба приділяти деревцям багато, за всім доглядати, треба ту справу любити».

— По-перше, необхідно мати підщепи, — коротко розповідає технологію садівник, — їх, до слова, можна придбати у розсадниках, і маточні дерева точно відомих сортів, із яких зрізуємо однорічні пагінці для окулірування. Як правило, це роблять у липні. Прищепити треба в той же день, коли зрізав. Місце надрізу кори на підщепі замотується плівкою, щоб брунька з маточного дерева прижилася до підщепи. Чекаємо до осені, розв’язуємо та дивимося, чи прижилося. Навесні все «дике» обрізаємо, замазуємо, і деревце росте. При цьому треба не забувати підживити саджанці. Й восени їх уже можна продавати.

Щодо ґрунту, то, за словами садівника, не всякий підійде: бажано, щоб був трохи піщаним, або чорнозем, але «неважкий». Хоча, щоб трохи його розпушити, можна посіяти сидерати.

— Якщо ж плануєте садок, — продовжує пан Володимир, — то бажано ґрунт здати на аналіз, аби не був надто кислим. Цими питаннями треба цікавитися, бо з одної поради нічого не вийде. Я сам постійно читаю спеціальну літературу, статті в Інтернеті. Відвідував заняття, які організував центр зайнятості з теми садівництва. Просто до справи треба ставитися серйозно, дбати про «чистоту» сортів, тоді це буде вигідним.