Зубрів на Волині рахують за відбитками копит і жмутом шерсті

На Волині є два мисливських господарства, які підпорядковуються обласному управлінню лісомисливського господарства, тобто є державними, — Старовижівське та Звірівське. Останнє неодноразово називали кращим в області як за станом господарювання, так і за кількістю тварин. До всього ж Звірівське господарство — єдине на Волині, де водяться зубри, що, як відомо, занесені до Червоної книги України. Отже, полювати на них не можна, а головне завдання єгерів — зберегти їхню чисельність. Але останнім часом ходять чутки, начебто зубрів у Звірові поменшало: вони чи то поздихали, чи то їх відстріляли на полюванні. Правди шукали «Відомості».

На нещодавній сесії обласної ради депутат Ігор Гузь стверджував, що у Звірівському МГ здохли зубри, яких закупили за державні кошти у 2010 році.

— Наразі три зубри здохли. Про два невідомо, що і як. Жодної перевірки не було. Мені надійшла інформація: зубри здохли, бо їм не було де води попити. Це бездіяльність працівників мисливського господарства. Хтось має за це відповідати, — сказав депутат.

З’ясувалося, що інформацію пана Гузя лише частково можна вважати правдивою.

Директор Звірівського господарства Андрій Шпорук розповів, що зубрів, яких закупили у 2010 році, було п’ятеро — два самці та три самки. За кожного заплатили по 15 тисяч гривень. Одначе придбали їх зовсім не за гроші, виділені державою, а за кошти, зароблені господарством. Чоловік також повідав, що зубрів привезли з Хмільницького мисливського господарства, що на Вінниччині. Та одна самиця незабаром після прибуття на Волинь здохла через інфекційну хворобу, про що, за словами пана Андрія, є ветеринарний висновок. Із чотирьох привезених пара звірів приєдналася до стада зубрів. Ще двоє поки що утримуються у вольєрі.

Чіткої відповіді на запитання «Чому двох зубрів випустили, а двох залишили?» від пана Шпорука «Відомості» не почули. Зрозуміло було лише, що вони начебто швидше за інших пристосувалися та «рвалися на волю». Хоча площа вольєра, в якому утримують тварин, сягає півсотні гектарів. Території, на наш погляд, достатньо навіть для чотирьох родичів бізонів.

Сумнівається у тому, що пара зубрів приєдналася до вільного стада, і голова обласної громадської організації «Українське товариство охорони природи» Віктор Комаров. Слова директора Звірівського господарства він заперечує і каже, що, найімовірніше, тварин спіткала доля тієї самиці, що померла одразу після привезення на Волинь.

— Поголів’я зубрів у цьому господарстві вкрите таємницею. Звірів — єдиний на Волині, де водяться зубри. Нам невідомо, що там із ними роблять, — каже пан Комаров. — Лісники звітують, що їх є 27: дев’ять голів молодняку, 12 дорослих самок, п’ять дорослих самців та одна голова приросту. Але це неправда. Ми бачили й зафіксували на відеокамеру вільне стадо, в якому 12-13 голів. Більше там бути не може.

Щоб з’ясувати, скільки насправді зубрів мешкає у Звірові, журналісту «Відомостей» довелося постукати не в одні двері. Заступник начальника мисливського господарства та охорони і захисту лісу обласного управління лісомисливського господарства Руслан Люшук навідріз відмовився спілкуватися, мовляв, зустріч із ним може організувати лише прес-служба управління. Але і через неї не вдалося порозмовляти ні з паном Люшуком, ні з самим начальником управління Богданом Колісником. У них відповідь одна: управління лісомисливського господарства не займається червонокнижними тваринами, бо це компетенція природоохоронного управління. Останнє в свою чергу перекладає відповідальність на лісників, мовляв, дзвоніть до Колісника — це його господарство.

Проте офіційна статистика, яку все-таки ведуть у природоохоронному управлінні, каже, що у Звірові мешкає 27 зубрів.

Можна, звичайно, посилатися на те, що тварини дикі, їх важко порахувати. Але, пробачте, по-перше, це не зайці, за популяцією яких не встежиш. По-друге, зубри занесені до Червоної книги України, тому й управління лісового господарства, і природоохоронна служба зобов’язані знати їхню точну кількість. Інша річ, коли ці служби переводять стрілки одна на одну, аби приховати інформацію.

— У Звірові нам не вдається провести таксацію, не вдається добитися правди. Усе, що стосується цього господарства, вкрите таємницею. І ми здогадуємося чому. Якось вже було домовилися провести облік тварин, але у єгерів знайшлася купа відмовок: то машина зламалася, то часу немає, — каже Віктор Комаров.

Фраза «здогадуємося чому» вимагає додаткового пояснення. Відомо, що «покровителем» Звірівського МГ є нинішній начальник обласного управління лісового та мисливського господарства Богдан Колісник. «Заправляє» цей «генерал волинського лісу», як його вже встигли охрестити, лісом та усім, що з ним пов’язане, вже добрий десяток років. До речі, на території ДП «МГ «Звірівське» він має будинок, який, як писало вже не одне інтернет-видання, посилаючись на слова Звірівського сільського голови Сергія Панасовича, вже давно намагається приватизувати. Зважаючи на авторитет, який заробив собі пан Колісник, перечити йому, вочевидь, не хоче жодна з контролюючих служб, а тим паче його підлеглі.

Має претензії товариство охорони природи і до умов, у яких утримуються зубри. Пан Комаров стверджує, що вольєри не відповідають вимогам через відсутність у них природного водопою. Єгері начебто підвозять воду, але наскільки часто це роблять, невідомо. Чим харчують — теж.

Аби на власні очі побачити, що коїться у Звірові, чим годують і поять звірину, та врешті-решт з’ясувати, чи є там зубри, «Відомості» навідалися у господарство без попередження. Нас зустрів черговий єгер Олександр. Зробивши телефонний дзвінок, він повідомив, що у Звірівському господарстві нараховується 27 зубрів. Що ще більше додало сумнівів.

Стосовно кормової бази, то тут питань не виникло жодних. Пан Олександр розповів, що неподалік розташований колгосп «Романів», який постачає господарству силос, на території Звірівського МГ помітили не одну купу сіна. Кілька кілометрів, які проїхали лісом, довели, що тварин тут точно годують. Натрапили ми й на природний водопій.

— Яким би посушливим не було літо, водопій не може пересохнути. У нас із бобрами проблема: вони риють такі катакомби, що скоро тут Шацькі озера будуть, — жартома розповів єгер Олександр.

Дорогою вдалося побачити оленів і диких кабанів. А от зубрів — ні.

— Пора така, зубри розходяться на свої ділянки, — знизував плечима єгер.

Аби довести їхню наявність, пан Олександр на годівельних майданчиках показував іще свіжі, за його словами, сліди від копит зубра, навіть натрапив на шматок відірваної шерсті. Та, на жаль, по стоптаній землі зубрів не порахуєш.

«Відомості» переконалися, що з годівлею у Звірівському МГ усе в порядку, залишається лише повірити на слово єгерю, що зубрів тут таки справді майже три десятки.

Хоча, якщо взяти до уваги відгуки волинських мисливців, то навіть браконьєри не завдають такої шкоди фауні, як елітні полювання. То де гарантія, що під приціл котрогось із місцевих або ж заїжджих багатіїв не потрапив волинський бізон?

На фото:  Відпочити у звірівській дачі можна лише з дозволу Богдана Колісника