Ківерчанка творить паперові шедеври

Листівки ручної роботи, неймовірні альбоми для фотокарток, казкові блокноти, оздоблені намистинками, ґудзиками, папером із цікавою фактурою і купою інших симпатичних дрібничок — усе це творить талановита волинянка Ольга Кулик. Її роботи обирають для подарунків романтичним і креативним людям, які люблять щось незвичайне й ексклюзивне.

Мистецтво, яким займається Оля, називають скрапбукінгом. Слово «скрапбукінг» походить від англійських «scrap» — вирізка й «book» — книга. Спершу майстри скрапбукінгу власними руками збирали альбоми, куди вклеювали різні пам’ятні вирізки, дрібнички, фотокартки. Згодом мистецтво набуло популярності, й тепер скрапбукінг — це виготовляння вітальних листівок, щоденників, альбомів, блокнотів, фотолистівок.

На фото: Майстриня Ольга Кулик

— Обожнюю все, що має стосунок до «хенд-мейду», — розповідає Оля. — З раннього дитинства захоплювалася вишивкою, зрештою, захотілося чогось більшого. А знайомство зі скрапбукінгом розпочалося з перегляду в Інтернеті робіт іменитих майстрів. Оскільки я просто обожнюю усе казкове, миле та чарівне, то відразу відчула: скрапбукінг — це те, що мені потрібно.

Коли це мистецтво тільки-но зароджувалось, усі необхідні для оформлення альбому детальки майстрині вишуковували самотужки. Нині ж цьому присвячені цілі інтернет-магазини. Там, за словами Олі, величезний вибір: очі розбігаються від різнокольорового паперу — оздобленого орнаментами чи однотонного, купи різних блискіток, мініатюрних фігурок, прикрас, ґудзиків, квітів.

На фото: Фотоальбом

— Крім цього, магазини пропонують і кільця для скріплення альбомів, спеціальні пристрої для тиснення на папері, фігурні діркопробивачі й ножиці та ще низку інструментів, — каже мисткиня.

Та, звісно, що більше у готовому виробі елементів, зроблених власними руками, то він оригінальніший, а отже, й цінніший. Оля вдало компонує в роботах вишивку, в’язання спицями та гачком, «печворк», прикраси ручної роботи.

— Подобається усе поєднувати, бо ж такі речі привертають більше уваги та викликають більше позитивних емоцій, — зауважує Оля. — Звісно, не обходиться й без «механізованих» пристосувань. У пригоді стає швейна машинка, яку подарували батьки, різні штампи, діркопробивачі, машинки для тиснення. Все це полегшує роботу та покращує вигляд готового виробу.

Як і в будь-якому мистецтві, в скрапбукінгу є низка стилів. Оля Кулик у своїх роботах найчастіше дотримується вінтажного.

— Я обожнюю вінтаж і все, що хоч трішки стосується казковості, — розповідає мисткиня. — Натхнення черпаю й у людях, для яких створюю, й у тому, що мене оточує. Надихнути можуть подруги, яким люблю робити маленькі подаруночки, улюблена орхідея, яка нарешті зацвіла, кіт, який знову заснув у смішній позі, тобто все, що викликає посмішку й що хочеться втілити у виріб, аби надовше зберегти приємні відчуття.

— Звісно, не обходиться й без фільмів і книжок, звичайно, казкових, — оповідає Оля. — Обожнюю книгу «Аліса в країні див», творчість Алана Бредлі, один із улюблених фільмів — «Чарлі та шоколадна фабрика».

Ще й досі дівчина з хвилюванням пригадує, як робила перший фотоальбом на замовлення.

— Майструвала його у подарунок на весілля, страшенно переживала. Це ж така відповідальність... Ночами не спала. А коли альбом подарували, то наречена була настільки рада, що для мене це було неймовірне задоволення. От народять вони діток, а ті їм — онуків, і колись, уже старенькі, сидітимуть і переглядатимуть створений мною альбом із фото, на яких найприємніші моменти життя, — ділиться Оля.

Оскільки в такій роботі величезне значення мають деталі, то на це потрібно чимало часу. Так, на альбом чи щоденник може піти від кількох днів до тижня, а от листівку можна й за кілька годин виготовити. Ціна таких речей, за словами Олі, немала. Вони вартуватимуть значно дорожче, ніж вироби серійного виробництва. Поки що ексклюзивність та оригінальність цінують одиниці, тому клієнтів небагато. Та й, за словами майстрині, впливає те, що такі вироби на Україні ще не дуже популярні, а багатьом і зовсім не відомі. Навіть у сусідній Росії такі речі користуються більшим попитом.

Хоча за фахом Оля інженер-механік, це не заважає їй мріяти про те, аби перетворити захоплення на справу майбутнього. Втім, до деталей не вдається, бо про мрії не можна багато розповідати.

На фото: Щоденник