У селян заберуть землю, як фабрики у робітників

З наступного року українцям дозволять продавати землю сільськогосподарського призначення. Принаймні це пообіцяв Президент Віктор Янукович. Що дасть простому українському селянинові відміна мораторію — аналізують «Відомості».

Формування ринку земель сільськогосподарського призначення є одним із найбільш дискусійних і заполітизованих питань в Україні. Скасування мораторію планували чотири рази й чотири рази переносили. Ще у 2005-му році визначили чіткий перелік законів, які необхідно прийняти, щоб землю можна було продавати. Це закони «Про кадастр», «Про ринок земель», «Про державний іпотечний банк». А також 17 законів, які в комплексі давали відповідь на врегулювання земельних відносин. Як то кажуть, говорили-балакали. Жоден із цих законів на сьогоднішній день не прийнятий. Одначе дату скасування мораторію уже назвали.

Законодавчу базу під цю дату «підженуть» швидко. Наразі йде активне обговорення законопроекту «Про ринок земель», підготовленого Держкомземом. Що ж готує уряд українським селянам? Зі слів заступника начальника головного управління Держкомзему у Волинській області Світлани Богути, цей законопроект містить низку механізмів, які мають протидіяти перетворенню земельного ринку України на спекулятивний. Вона зауважила, що законопроектом пропонуються високі (від 100% до 60% вартості земельної ділянки) ставки мита за реєстрацію угод купівлі-продажу земель сільгосппризначення в перші п’ять років існування земельного ринку. Крім цього, Кабінету Міністрів надаватиметься право встановлювати (залежно від регіону) граничні розміри земельних ділянок, які можуть перебувати у власності однієї юридичної або фізичної особи. Планується також заборонити зміну цільового призначення земельної ділянки сільськогосподарського фонду протягом 10 років із моменту набуття права власності на неї. Такими кроками захистять українських селян, а заодно зроблять їх реальними власниками землі. А то виходить парадокс — людям дали землю, тобто власність, а розпоряджатися нею вони не мають права. Цим порушуються конституційні права громадян вільно розпоряджатися своїм майном.

Чи виграють від скасування мораторію колишні колгоспники — власники земельних паїв? Судячи з усього, ні. Як бачимо, землю буде не так-то й легко продати, особливо у перші роки скасування мораторію — високі ставки державного мита спонукають потенційних покупців зачекати декілька років. З іншої сторони, в пропонованому законопроекті немає головного — яким чином держава має встановити вартість української землі. Визначено лише, що вона дорівнюватиме експертній нормативно-грошовій оцінці. Порядок же проведення оцінки сільгоспземель було затверджено ще у 1995-му році! Згідно з ним, на Волині в середньому гектар ріллі коштує 11 тисяч гривень. Якщо така ціна збережеться, то українські селяни ризикують повторити долю вітчизняних робітників, які у середині 90-х за безцінь продали свої ваучери на приватизацію крупних підприємств.

А можливо, приватизація земель і готується під вітчизняних земельних магнатів, які де-факто вже володіють мільйонами гектарів українських чорноземів? Гадаємо, що пропонована норма граничного продажу землі в одні руки нікого не зупинить. Адже один мільярдер може створити сотні таких «рук».

За повідомленнями сільськогосподарських видань, 405 холдингів контролюють сьогодні через механізм оренди 10,5 мільйона гектарів землі. Деякі уклали договори оренди на 49 років. За останній рік у списку «Форбс» з’явилося три українці, які на сільському господарстві заробили мільярди доларів. Це голова правління компанії з виготовлення курятини «Миронівський хлібопродукт» Юрій Косюк, власник найбільшого виробництва соняшникової олії «Кернел Груп» Андрій Веревський та Олег Бахматюк, який очолює найкрупнішого виробника яєць «Авангард». І вони готові вкласти дещицю з цих мільярдів, аби стати власниками земель де-юре. Тобто назавжди.

Дрібні сільгоспвиробники категорично проти скасування мораторію.

— Сьогодні 90% селян ладні за будь-яку ціну продати свої паї, — сказав «Відомостям» фермер із Рожищенського району Руслан Хомич. — Люди у нас дуже бідні, тому за невеликі гроші сьогодні не думають про наслідки своїх учинків завтра. А хто купить цю землю? У простого фермера, як я, сьогодні ледве вистачає коштів на посівну. Тому реально нашу землю куплять не ті, хто хоче на ній працювати, а ті, хто хоче на ній заробити. Взагалі, вважаю, що сільськогосподарські землі держава не повинна дозволяти продавати. Продавати треба не землю, а те, що росте на ній. А земля має бути в оренді. От тільки орендна плата має бути достойною. Тоді земля справді буде годувальницею для селян і їх нащадків.

Під час парламентських слухань на тему «Земля в українській долі: ситуація в земельній сфері, законодавче забезпечення земельних відносин і практика його реалізації» прозвучало багато пропозицій від аграріїв щодо створення ринку землі, його механізмів. Волинянин, народний депутат Григорій Смітюх запропонував надати право купувати землю винятково державі. Для цього радить створити Державний земельний банк і за рахунок золотовалютних резервів викупляти землю.

— Створіть національний державний земельний банк, забезпечте викуп землі у тих, хто хоче її продати, — наголосив нардеп. — Викупляйте землю за експертною оцінкою. Хай люди скористаються своїм правом. Хтось не може обробляти, хтось не має здоров’я, хтось не має часу, хтось не бажає. Дайте їм гроші, хай використають їх на лікування, на харчування, на житло, на що завгодно. Земля ж піде в державу. І через Державний банк, Державний національний земельний фонд держава зможе контролювати використання землі, збільшивши об’єми орендної плати, передавши право розпоряджатися цими грошима місцевим органам влади. І тоді в селі вирішиться питання шкіл, лікарень, доріг і так далі. Тоді громада буде повновладним господарем, відчуватиме, що ця земля іде їй на користь.

З точки зору держави думка пана Смітюха, певно, логічна. Держава має забезпечити свою власну продовольчу безпеку. Аби не сталося так, що українці, маючи землю, купували б харчі за кордоном (руйнування легкої промисловості і купівля китайського та турецького одягу — дуже красномовні). З іншої сторони, ми знову впираємось у питання вартості земель. Якщо держава купуватиме її згідно з нормативно-грошовою оцінкою, то селяни однозначно втратять. Приклад уже маємо. Для розбудови інфраструктури біля Львівського стадіону, у місцевих селян, які мешкають у с. Зубра, держава хоче викупити земельні паї. Кабінет Міністрів видає розпорядження №195-р від 17 березня 2011 року, в якому йдеться про те, що «землю в селян вилучити по 6 грн. 25 коп. за 1 кв. м». Іншими словами — 600 гривень за сотку, або 60 тисяч за гектар. Люди вважають, що їх обдурюють. Адже ще кілька років тому під час «земельного» буму ціна ріллі в Зубрі доходила до шести тисяч доларів за сотку.

Так що питання вартості землі при скасуванні мораторію буде стояти першочергово.

І головне тут — не поспішати позбуватися її. Ця теза особливо актуальна у світлі останніх заяв із Європи: до 2050-го року тут хочуть заборонити в’їзд у міста автомобілів, які працюють на бензині та дизпаливі. Таким чином стимулюватимуть розвиток біопалива. А воно, як відомо, прекрасно «росте» в Україні. Отже, наша рілля за своєю вартістю може прирівнятися до нафтових свердловин країн Близького Сходу. Тому треба тисячу разів подумати: продавати чи не продавати та на яких умовах це робити.

Довідка

Ціни на землі, що використовуються у сільськогосподарському виробництві у Європі коливаються від 800 до 35, в окремих випадках — 50 тисяч євро за один гектар. У Польщі ринок землі стартував із півтори тисячі доларів за гектар, через п’ять-сім років цей самий гектар почав коштувати 17-20 тисяч доларів.