Жителі Локачинського району їздять лікуватися до інших міст, хоча мають свою лікарню

Реформа закладів медицини у районах не за горами. Вона, швидше, має більше противників, аніж тих, хто її підтримує. Населення боїться, що через ці урядові перетрубації лікарень у районах взагалі не залишиться, а там, як відомо, і без того проблем вистачає. Проте є на Волині лікарні, об’єднання яких із сусідніми закладами медицини, мабуть, принесло б більше користі для здоров’я населення, ніж те, що вони функціонують самі. Зокрема, мова йде про Локачинську центральну районну лікарню. Хворі локачинці однаково шукають порятунку у лікарів прилеглих районів, а в самому закладі тільки створюють вигляд нормальної роботи. «Відомості» побували тут і спробували з’ясувати, чим пацієнтів так допікає локачинська медицина і де шукати причини їх невдоволення.

Почнімо з того, що район через занедбаність практично всіх промислових об’єктів є бідним, тож фінансують його для годиться. А районна лікарня в Локачах, як зауважив начальник управління охорони здоров’я Волині Ігор Ващенюк, «з’їдає» чи не найбільше в області бюджетних коштів на виплату зарплати медперсоналу, що ніяк не в’яжеться з якістю надання послуг. Тобто фонд заробітної плати щомісяця коливається в межах 400 тисяч гривень. Це при тому, що установа укомплектована кадрами всього на третину, а лікувати, за великим рахунком, нікого. У лікарні 105 ліжок, заповнені вони на третину. Локачани скаржаться на низький рівень обслуговування та відсутність обладнання, їдуть по лікарську допомогу до Торчина, Володимира-Волинського чи Горохова. Мешканець Локач Юрій І. каже, що побоявся б довірити своє здоров’я місцевим хірургам, тому коли що — звертається до торчинських лікарів. Там, за його словами, і травматолог нормальний, і хірургія, і кардіологія.

На фото: Приймальне відділення лікарні: дах тече, вікна замінені частково

Працівники лікарні, особливо медсестри та санітарки, хоч і неохоче, та розповіли «Відомостям», що більшість із них працює на неповну ставку, а перед Новим роком їх взагалі попередили про неминуче скорочення штату. Звісно, в цілях економії коштів.

Заступник головного лікаря Локачинської ЦРЛ Владислав Магновський розповів, що закладу не вистачає кваліфікованих спеціалістів, тому тих, які є нині, бережуть як зіницю ока. Медик підтвердив, що більше 40% лікарів — люди пенсійного віку.

— Молодь не хоче йти працювати в район через проблему з житлом. Однак в минулому році владці нарешті звернули на дану проблему увагу і рішенням сесії було виділено одну квартиру для працівників лікарні. Ремонт у ній був проведений коштом медзакладу. Чекаємо приходу дитячого хірурга або невропатолога, тому цілком можливо, що хтось із цих спеціалістів там і мешкатиме, — каже Владислав Адамович.

— У хірургічному відділенні, де лежать пацієнти травматології, хірургії й урології, працюють лікарі пенсійного віку. Лікар-травматолог - інвалід за станом здоров’я, тому зрозуміло, що хворі шукатимуть більш кваліфікованої допомоги у тому ж Торчині, - продовжує пан Магновський. - Головний лікар Володимир Царук працює за сумісництвом, є ще один хірург — інвалід третьої групи, нещодавно прийшов іще один, який приймає в поліклініці — ось і весь хірургічний склад лікарні. В нас немає педіатрів, тому їхню роботу за сумісництвом виконують терапевти. Лікарі працюють на півтори-дві ставки.

В лікарняній бухгалтерії нам надали інформацію, що протягом минулого року медзаклад профінансовано з обласного бюджету трохи більш як на десять мільйонів гривень, з цієї суми 6,3 мільйона — фонд заробітної плати. Загалом у локачинській лікарні працює 37 лікарів (при наявності 12 вакансій) і 117 чоловік середнього та молодшого персоналу. Здійснивши нехитрі підрахунки, «Відомості» з’ясували, що середній щомісячний заробіток одного працівника лікарні становить майже 3,5 тисячі гривень з податками. Незрозуміло лише чому частина молодшого та середнього персоналу працює на 0,75 оклада.

Заступник начальника обласного управління охорони здоров’я Іван Грицюк каже, що лікарня в Локачах після створення госпітальних округів приєднається або до Горохівської, або до Володимир-Волинської ЦРЛ, наразі це питання вирішують. Ясно лише одне: у жодному випадку на базі Локачинської ЦРЛ не створять потужного центру медицини.

— Приміщення цієї лікарні ззовні має непоганий вигляд, але вона не має потрібної матеріально-технічної бази, тому реформа зробить із неї або центр реабілітації, або хоспіс, чекати іншого не варто, — прокоментував пан Грицюк.

Покращити матеріально-технічну базу в лікарні змоги немає. Діє лікарняна каса, яка в 2010 році назбирала аж 53 тисячі гривень, бюджет покриває витрати на зарплату та комунальні платежі, тому закупити новий рентгенівський апарат чи зробити капітальний ремонт даху нема за що. В критичному стані інфекційне відділення, харчоблок і пральня. Єдине, чим може гордитися локачинська райлікарня — це відремонтоване пологове відділення. Кошти для його капремонту виділені попереднім урядом. Решта відділень тільки мріють про нові меблі та так званий євроремонт. Реанімація «задихається» без елементарного обладнання, в неврології тече дах, у хірургії — одна діюча операційна, бо у двох інших розбиті шибки та руйнуються стіни. Вікна змінені на пластикові тільки на північній стороні приміщення, автомобільний парк представлений аж п’ятьма «швидкими», двом із яких вже пішов третій десяток. У березні минулого року завдяки програмі підтримки сільської медицини лікарня отримала один ультразвуковий апарат і два електрокардіографи. На цьому підтримка держави закінчилась.

На фото: Рентгенівський апарат - «довгожитель»

Цікаво, в який спосіб локачинська лікарня може стати центром госпітального округу, як того хотіла б адміністрація закладу. Заступник головного лікаря Владислав Магновський під час розмови неодноразово наголошував, що умови в горохівській лікарні нічим не кращі від локачинської, але центр буде розташований саме там.

«Відомості» з’ясували ще один доволі цікавий факт. Локачинський район є одним із чотирьох в області, які мають так званих кураторів медицини. Така посада також досі існує в райдержадміністраціях Володимира-Волинського, Ковельщини та Маневиччини. За словами Івана Грицюка, це пережиток минулого, ці посади були створені років сім тому, але вони себе не виправдали, бо головний лікар районної лікарні автоматично є головним лікарем району, тож важливі питання медицини може вирішувати він один. У Локачах же ситуація парадоксальна — медицини як такої немає, лікувати практично нікого, зате куруючих — когорта: головний лікар Володимир Царук, його заступники та напівчиновник-напівлікар пан Карась. Чим керують — невідомо, хіба державними грішми. «Мудрі» локачинські чиновники навчилися жити за бюджетний кошт, при цьому нічого не роблячи. Приклад беруть усі, кому не лінь, у тому числі й медики. Іван Грицюк повідомив, що до кінця цього року таких «кураторів медицини» вже не буде, а «посаду головного лікаря Локачинщини займе інший перспективний чоловік».

Заворушитися керівників медзакладу змусило приєднання ФАПів і сільських амбулаторій до лікарні. Як відомо, фінансувати їх тепер буде не сільський бюджет, а районний, отже, роботи додасться, а грошей поменшає. В цьому й уся проблема.

Здоров’ям населення ніхто особливо не переймається, людей так привчили, і кожен лікується там, де йому зручно. Тому, коли в Локачах на базі лікарні відкриють центр реабілітації чи хоспіс, мешканцям навряд чи стане гірше, сьогодні ця проблема найбільше турбує лікарів — фінансування стане іншим і хтозна, чи вдасться ще колись при мінімальному навантаженні отримувати хоч якісь заробітки.

 Дізнатись думку районної влади щодо проблем у медицині, до створення яких, а точніше невирішення яких вона докладала руку протягом багатьох років, нам не вдалося. Голова райдержадміністрації Володимир Мазурок як зник з приїжджим гостем вранці, так і не з’явився, хоча про зустріч було домовлено, та й люди чекали під дверима, бо ніхто не знав куди подівся і коли буде. Напевно особисті справи набагато важливіші, як питання району, а тим більше приїзд якогось там журналіста.